Le baiser de la sirène

Мій вірш французькою мовою  

"Поцілунок русалки"  

На сріблястих хвилях, де тоне місяць,  

голос, м'який, як зітхання,  

закликає моряка уважно вдивитися в дзеркало моря,  

де тінь і світло танцюють без протистояння.  

Це русалка висунула голову з води і покликала моряка до себе.  

У світлі місяця вона дуже красива.  

Її перламутрові губи, її ширяюча пісня,  

Обіцяють вічне, палке бажання,  

Але під глибокою водою лежить пам'ять  

про розбиті серця, які вона пестить і розбиває.  

О романтичний мандрівник, закоханий в її обійми,  

Хіба ти не бачиш безодню в її нефритових очах?  

Її поцілунок солодкий, але її слова брехливі.  

Вона пропонує тобі кохання, але це дурна пастка,  

Бо кохати русалку – це втратити свою душу без страху.  

Нещасна твоя душа залишиться назавжди у згасаючих хвилях моря.  

Mon vers en français  

"Le baiser de la sirène"  

Sur les vagues d'argent où la lune s'enfonce,  

une voix, aussi douce qu'un soupir,  

appelant le marin à regarder attentivement au miroir de la mer,  

où l'ombre et la lumière dansent sans s'affronter.  

Cette sirène sortit la tête de l'eau et appela le marin à elle.  

À la lumière de la lune, elle est très belle.  

Ses lèvres de nacre, son chant qui dévoie,  

Promettent l’éternel, le brûlant désir,  

Mais sous l’eau profonde gît le souvenir  

Des cœurs engloutis qu’elle caresse et broie.  

Ô voyageur romantique, amoureux de son étreinte,  

Ne vois-tu pas l'abîme dans ses yeux de jade?  

Son baiser est doux, mais ses paroles sont fausses.  

Elle t'offre l'amour, mais c'est un piège stupide,  

Car aimer une sirène, c'est perdre son âme sans crainte.  

Mécontent ton âme restera à jamais  

dans les vagues de la mer qui s'estompent.