Sumy- ville martyre

Mon vers libre en français  

«Sumy – ville martyre»  

Ô ciel, où est la justice?  

Où est le triomphe de la true?  

Des morceaux d'un missile russe lancé à partir d'Iskander sont éparpillés dans la rue.  

Les cris d'enfants et d'adultes blessés et mourants  

déchirent l'air, c'est un hurlement sans fin,  

À Sumy, le ciel pleure des larmes de feu.  

Les murs tremblent, la terre boit du sang humain depuis le matin,  

Et l'espoir de paix s'effondre sous le ciel bleu.  

Les enfants innocents – leurs voix, si fragiles, si pures,  

Se mêlent aux gémissements des agonisants.  

Leurs petits corps sont couverts de blessures,  

Leur innocence angélique est le chant tragique d'une vie qui s'éteint.  

Dieu prend leurs âmes et ne laisse que leurs petits corps ensanglantés et mutilés par l'explosion au sol.  

Les gens fuient affolés.  

Le feu se propage rapidement.  

Les pompiers tentent d'éteindre les flammes qui ont envahi le trolleybus et les voitures en stationnement.  

– Pourquoi cela s'est-il produit?  

– Pourque?  

La mort d'enfants face à la folie du monde est un symbole de notre époque.... russe, Dieu, du haut de sa justice, voit vos forfaits,  

Il pèse vos actes, compte chaque larme versée.  

Le mal, si lourd, ne peut fuir ses secrets,  

Car le temps révèle toute vérité blessée.  

Les flammes de l’enfer vous attendent, cruels,  

Car nul pardon ne vient pour ceux qui tuent sans frein.  

Vos âmes, noircies par le poids de vos actes mortels,  

Brûleront dans l’abîme de l'enfer, sans espoir, sans repentir, sans dessein.  

Мій вільний вірш французькою  

«Суми – місто-мученик»  

О небеса, де ж справедливість?  

Де тріумф правди?  

На вулиці розкидані уламки російської ракети, запущеної з "Іскандера".  

Крики поранених і вмираючих дітей та дорослих  

розривають повітря, нескінченне виття,  

У Сумах небо плаче вогняними сльозами.  

Тремтять стіни, земля з самого ранку п'є людську кров,  

І надія на мир руйнується під блакитним небом.  

Невинні діти – їхні голоси, такі тендітні, такі чисті,  

змішуються в стогонах вмираючих.  

Їх маленькі тіла вкриті ранами,  

Їх янгольська невинність – це трагічна пісня згасаючого життя.  

Бог забирає їхні душі і залишає на землі лише маленькі закривавлені тіла, понівечені вибухом.  

Люди тікають у паніці.  

Вогонь швидко поширюється.  

Пожежники намагаються загасити полум'я, що охопило тролейбус і припарковані автомобілі.  

– Чому це сталося?  

– Чому?  

Смерть дітей перед обличчям божевілля світу є символом нашого часу.... росіяне, Бог, з висоти своєї справедливості бачить ваші злочини,  

Він зважує ваші вчинки, рахує кожну сльозу, яку пролили.  

Зло, таке важке, не може приховати своїх таємниць,  

Бо час розкриває кожну поранену правду.  

Пекельне полум'я чекає на вас, жорстокі,  

Бо немає прощення тим, хто вбиває нестримно.  

Ваші душі, почорнілі від тягаря смертельних справ,  

Будуть горіти в безодні пекла, без надії, без каяття, без мети.