"Право на відпустку"
—Командире, звернувся до нього з повагою Андрій лейтенант 95 ОДШБр.
—Чого тобі?
—Мені вночі наснився чудовий сон про те, що ви дали мені п'ять днів відпустки.
—Якщо ти будеш вести себе добре, чітко виконуватимеш накази і "не косячитимеш", то тобі наснитися вночі, що я дав тобі відпустку на цілих п'ятнадцять днів.
—Але командире...
—Ні Андрію, і не проси мене навіть про це.
—Чому?
—Якщо я сьогодні дам тобі відпустку, то завтра до мене звернуться з аналогічним проханням про відпустку інші військові, а я не можу всім підряд у бригаді давати право на відпустку.
—Мені тоді не буде ким воювати.
—Але ж командире, у мене є вагома причина, щоб бути вдома.
— У всіх нас є вагомі причини бути вдома.
—У мене вдома хвора мати, вона дуже погана і може померти і мені треба її терміново відвідати.
—Наскільки я пам'ятаю, у тебе є ще старша сестра Ірина.
—Так є.
—Нехай твоя старша сестра Ірина подбає про вашу хвору матір у твою відсутність поки ти тут воюєш.
—Але командире, адже це несправедливо.
—А життя Андрію, взагалі сповнене несправедливостей.
—Не маяч у мене перед очима Андрію, йди і займайся своїми прямими обов'язками, — сказав йому командир.
—Слухаюсь командире, — відповів йому Андрій і з незадоволеним виглядом пішов геть ні з чим.
Тієї ж ночі Андрій втік з бойових позицій.
Він чудово розумів що на нього чекає якщо його спіймають на дезертирстві, але бажання побачити хоча б одним оком хвору матір виявилося сильнішим за страх покарання.
Кінець
Авторские права на произведения принадлежат авторам и охраняются законом. Перепечатка произведений возможна только с согласия его автора, к которому вы можете обратиться на его авторской странице.