***

Ти ромашка на грубих долонях,  

Ти метелик на спраглих вустах,  

Вітерець на посивілих скронях,  

В небі синім плануючий птах.  

Коли бачу тебе – завмираю,  

Жагу стримую, скільки є сил,  

Притиснути боюсь, бо зламаю,  

І не дихаю – шкода ж бо крил.  

То ж стою, як той вяз серед поля,  

Йти не можу, літати не звик -  

Моя крона благає про волю,  

Та корінням до грунту проник.  

Ти для мене вода та повітря –  

Сонце, місяць, далекі зірки.  

Я без тебе – стріла, що без вістря,  

Чи відро, де одні лиш дірки.  

Хочу голос твій чути щоранку  

Хочу бачити радість в очах.  

І співати тобі колисанку,  

І щоночі приходити в снах.  

Так, кохаю. Ти знаєш це краще,  

Ніж спромігся б я розповісти.  

Поцілуй – й на край світу крізь хащі  

За тобою я зможу піти.