Хто ця жінка?

Аврора де Лок, тремтячи від страху, припала до стіни, її очі з жахом стежили за демонесою Агатою Фрамп. У тьмяному світлі смолоскипів тіні танцювали, відбиваючи щось зловісне, приховане в куточках коридору. Агата, витончена і зла, з усмішкою промовила:  

–Ти не уявляєш, моя люба, як це – жити тисячоліттями! Щоразу, вселяючись у нове тіло, я знову відчуваю користь смерті. Я забрала більше життів, ніж можна собі уявити. Я була в тілі двох чоловіків та п'яти жінок, і кожен із них відчував мою силу, моє нескінченне бажання. Але тепер… тепер моя мета – ти, Аврора. Ще одна людина – ще одна насолода. І тепер саме твоя душа стане моєю новою іграшкою.  

Аврора, пронизана холодом цих слів, причаїлася ще більше, намагаючись не видати себе. Затамувавши подих, вона прошепотіла:  

–Ти Не візьмеш мене так легко.  

Але всередині її наростав страх, як хвилі перед бурею. Вона знала, що демонеса не пощадить нікого.  

Раптом за спиною Агати почувся шерех, і вона обернулася, її очі блиснули, як вугілля вночі. Аврора встигла заховатись у тіні, її серце билося, як птах у клітці.  

–І Де ж ти, моя краса? — спитала Агата, звертаючись у порожнечу, її голос звучав, як закидаючий вітер, примушуючи кров Аврори стигнути в жилах. Але Аврора була впевнена, що їй вдалося уникнути розкриття. У її серці таїлася суміш страху і рішучості: вона мала зупинити Агату за всяку ціну.