Уява

В царстві одному царівна жила  

Дуже дивна та була.  

Залізе якось в коробку і сидьма сидить.  

Король з королевою не знали, що робить.  

Вирішили вони, що доньку сватати пора.  

Думка до них одна дійшла:  

Хто вгадає, чому царівна в коробці сидить,  

Той візьме її за жінку вмить.  

Багато царів намагалось вгадати,  

На завднання правильну відповідь дати.  

Та ось дуже заможний королевич з'явився,  

Королю з королевою він поклонився.  

Подумали, царівни вже старі батьки:  

"Заможний, треба за нього дочку видати. "  

Сказали цю вістку царевичу вони,  

Погодився принц на пропозицію.  

Пішов до царівни і каза,  

Що заміж за нього їй пора.  

А царівна в коробці сидить,  

Не хоче навіть трохи вилазить.  

Тоді королевич її потягнув  

Аж до свого царства притягнув.  

До весілля всі готувались,  

Раділи, що царівна з королевичем дуже багатим увінчались.  

Але царівна на ліжку сидить і ридає.  

Та ніхто нічого не помічає,  

Бо раді, що дівчина гарна,  

Працьовита, добра і старанна.  

Вже всі забули про її дивину,  

А вона ніде не ділась, слово честі даю.  

Царівна десь знову коробку знайшла  

І з головою в неї залізла.  

Королевич наказав всі коробки повикидати,  

А царівні ні одної не дати.  

Весілля сумне молоді відбули,  

Вже давно пройшли великі роки.  

А царівна плаче й плаче,  

А принц чекає нетерпляче:  

Коли вже жінка про це забуде?  

Коли вже в них щастя буде?  

Одного дня він її питає –  

Чому вона щастя не має?  

В нього є великі гроші!  

А вона відповіда... :  

– Є в тебе гроші,  

Вони звісно хороші,  

Але уява найбагатша за все.  

Її гроші ніякі не перевершать...