Памяти Ксюшеньки

Писала впервые на Украинском языке, возможно есть неверные слова, ибо язык для меня не родной и сложный. Но писала, именно на родном языке подруги, потому что именно на этом языке говорила она.  

Мертва  

У мороці темнім розтанули мрії,  

Померла душа і немає надії.  

В пітьмі потонули усі сподівання,  

Немає нічого, самі лишь страждання.  

Загинуло сердце, дихання немає,  

Лишь верба зажурено тихо зітхає:  

"Немає життя. І вже піздно жаліти.."  

До долу схилились вербовії віти.  

Сміялася гучно, долаючи долю.  

Ніщо не схилило, не вбило в ній волю.  

Весь сум, в душу глибоко, десь заховала,  

Печальний свій погляд у слід полишала.  

(Сумнішого погляду й доля не знала)  

Навіки прощалась вона сміючись,  

Думками завжди підіймалась у вись.  

Побачила те, чого інщі не бачать...  

(Та зараз, те все вже нічого не значить)  

Немає її. Не живе. Не сміється..  

Лишь спомином світлим у серці озветься.