Покемономанія

"Покемономанія"  

У моїх племінників Діми та Галі зараз "покемономанія".  

Вони активно збирають картки з покемонами, обмінюючись ними з іншими дітьми на дитячому майданчику. І розмови у нас у родині тільки про те, яка з карток покемонів крутіша.  

А вчора ввечері мій племінник Діма прийшов додому з прогулянки зі своєю матір'ю Іриною Іванівною та сестрою Галею весь заплаканий.  

—Що сталося Дімо, запитав я в нього.  

—У мене на дитячому майданчику забрали картки з покемонами ридаючи відповів мені Діма знявши взуття і переодягаючись у домашній одяг.  

—Хто забрав запитав я в нього.  

—Руслан відповів мені Діма шморгаючи носом.  

—А як це так вийшло, запитав я в нього.  

—Руслан вихопив картки з покемонами з рук Діми і втік відповіла мені за Діму його сестра Галя переодягаючись у домашній одяг.  

—Діма сам винен відповіла мені моя сестра Ірина Іванівна переодягаючись у домашній одяг.  

—Діма стояв на дитячому майданчику біля хлопців і тримав усі картки з покемонами в руках для обміну, а Руслан стрибав позаду нього по столу для пінг-понгу, а потім раптом підскочив до нього і блискавично вихопивши у нього з рук картки з покемонами швидко втік з дитячого майданчика відповіла мені моя сестра Ірина Іванівна.  

—А ти чому за Русланом не погнався і не відібрав назад свої картки з покемонами запитав я у Діми.  

— Йому десять років. Він старший і сильніший за мене і швидше бігає ніж я відповів мені ридаючи Діма.  

—Я захищала Діму від Руслана, але він мене сильно штовхнув і я впала на землю відповіла мені Галя.  

—А Діма що робив у цей момент спитав я.  

—Він стояв на дитячому майданчику і ридав і кричав услід Руслану, який тікав від нього, щоб той повернув йому назад його картки з покемонами відповіла мені моя сестра Ірина Іванівна.  

—А інші хлопці з якими Діма обмінювався картками з покемонами, що робили в цей самий момент спитав я у неї.  

—Стояли мовчки і дивилися, як Діма плаче, відповіла мені моя сестра Ірина Іванівна.  

—І що ніхто з хлопців з якими ти товаришуєш за тебе не заступився спитав я у Діми.  

—Вони всі бояться Руслана відповів мені крізь сльози Діма.  

—Значить, це не твої друзі відповів я йому.  

—Це вже вдруге Руслан забрав у Діми картки з покемонами сказала мені моя сестра Ірина Іванівна.  

—Як це вдруге здивовано запитав я в неї.  

—Вперше він вихопив картки з покемонами з рук Діми, але я змогла їх повернути назад, а цього разу Руслан швидко втік з ними з дитячого майданчика відповіла мені моя сестра Ірина Іванівна.  

—А я йому казала, що не можна тримати всі картки з покемонами в руках, а треба взяти одну картку для обміну і її обміняти у хлопців, а решту карток з покемонами тримати у себе в кишені куртки сказала моя сестра Ірина Іванівна.  

—Дімо, це був тобі урок на майбутнє сказав я йому.  

—Уяви собі Дімо, що картки з покемонами — це гроші.  

—Ти ж не будеш на касі в магазині демонструвати оточуючим усі свої гроші, які в тебе є в гаманці, щоб тебе потім не пограбували в під'їзді будинку, де ти живеш, сказав я йому.  

—Ні, не буду відповів мені Діма ковтаючи сльози.  

— Ну, ось це був тобі життєвий досвід як не можна поводитися з особистими речами.  

—Я завтра вдень піду на цей дитячий майданчик, знайду там цього мерзотника Руслана і заберу в нього назад свої картки з покемонами, сказав мені Діма, витираючи рукавом сорочки заплакані очі.  

—Я туди з тобою більше не піду сказала йому моя сестра Ірина Іванівна.  

—Ти мене там зганьбив на весь дитячий майданчик перед іншими батьками тим як ти кричав і щипав мене сказала йому моя сестра Ірина Іванівна.  

—А за що ти свою матір щипав здивовано запитав я в нього.  

—За те, що мати не допомагала мені повернути назад мої картки з покемонами відповів мені Діма.  

—Ну тобі мати вже один раз їх повернула назад, але ти примудрився знову їх втратити відповів я йому.  

—Я вже один раз повернула Дімі назад його картки з покемонами, але Діма не зробив жодних висновків з тої ситуації і допустив, щоб Руслан знову силою у нього їх забрав відповіла мені моя сестра Ірина Іванівна.  

—А мені вже набридло бігати по всій Оболоні за цим Русланом, щоб він повернув Дімі картки з покемонами, відповіла мені моя сестра Ірина Іванівна.  

—Я завтра вдень сам піду на цей дитячий майданчик і заберу назад у Руслана свої картки з покемонами сказав їй Діма.  

— А чого ти вирішив, що Руслан буде завтра вдень на дитячому майданчику і ще й з твоїми картками, запитав я у нього.  

—Я так думаю відповів мені він.  

—Нікуди ти сам не підеш відповіла йому моя сестра Ірина Іванівна.  

— А ось і піду і поверну назад свої картки з покемонами. Мені вже вісім років. Я вже не маленький хлопчик упертим голосом відповів їй Діма.  

—Дімо, не все можна повернути назад. Нехай ця історія стане для тебе уроком на майбутнє сказав я йому.  

Діма та Галя швидше мийте руки у ванній кімнаті і йдіть мерщій на кухню вечеряти покликала їх голосно з кухні бабуся Галина Григорівна.  

Діма з Галею штовхаючись одне з одним побігли по коридору у ванну кімнату мити руки перед вечерею.  

Кінець