Крадіжка в супермаркеті

"Крадіжка в супермаркеті"  

Непоказного вигляду чоловік середніх років самк якраз відходив від каси, коли його на виході голосно гукнув охоронець супермаркету.  

Чоловік зупинився.  

—Ваш чек, будь-ласка, — звернувся підходячи до нього охоронець супермаркету.  

На обличчі чоловіка промайнув страх, який не сховався від спостережливого охоронця.  

З виглядом покірної приреченості чоловік мовчки дістав з кишені джинсів зім'ятий чек і простяг його охоронцеві супермаркету.  

Охоронець швидко переглянув чек і зажадав від чоловіка щоб він розкрив і показав йому свій чорний поліетиленовий пакет.  

Чоловік покірно розкрив охоронцеві свій поліетиленовий пакет.  

Побачивши вміст поліетиленового пакету, охоронець швидко схопив чоловіка за руку і по рації почав викликати своїх колег машина яких стояла під деревом недалеко від супермаркету на сусідній вулиці.  

—Пустіть мене будь-ласка, — благав охоронця чоловік.  

—Ну, це вже ні, — відповів йому охоронець супермаркету з силою заломивши чоловікові руку за спину.  

—Я більше нічого не крастиму у вашому супермаркеті, — мало не плачучи сказав йому чоловік.  

—Звичайно ж не будеш. Я за тобою Суко, вже тиждень у камеру спостерігаю, як ти щодня виносиш з супермаркету, то пакет гречки, то вершкове масло, то свинячу тушонку, то вареники з картоплею і ось тепер мені вдалося зловити тебе на крадіжці продуктів на місці злочину, — з зловтіхою в голосі відповів йому охоронець супермаркету.  

—Я безробітний, — сказав йому чоловік.  

—А це не мої проблеми, — відповів йому суворим голосом охоронець супермаркету.  

—Давайте я розповім вам свою історію і ви змилуєтеся наді мною і відпустите мене, — сказав йому чоловік.  

—Мене це не цікавить, — відповів йому суворим голосом охоронець супермаркету.  

—У мене була робота на заводі, але завод не зробив мені "бронь" і мені довелося терміново звільнитися, щоб мене прямо з роботи не забрали співробітники ТЦК, —сказав охоронцю чоловік.  

—Це чоловіче, твої проблеми, — відповів йому суворим голосом охоронець супермаркету.  

—Я не міг ніде легально влаштуватися на роботу навіть прибиральником, бо скрізь куди я не приходив з мене вимагали довідку з військкомату про постановку на військовий облік.  

—Я швидко "проїв" всі свої заощадження, які зробив поки працював на заводі і став голодувати.  

—Коли вже голод став зовсім нестерпним, я став ходити по смітниках і збирати метал, пластикові пляшки і картон, і здавати в пункт прийому вторинної сировини, щоб купити собі їжі.  

—Цього вистачало лише на хліб та молоко.  

—Через борги по комуналці мені відключили світло, воду та газ і погрожують судом відібрати квартиру за борги, продовжував говорити далі чоловік.  

—Через погане харчування в мене почали кришитися і випадати зуби, і я почав ходити по супермаркетах і красти продукти, щоб нормально харчуватися.  

—А мені яке діло до твоїх проблем?,— запитав у нього суворим голосом охоронець супермаркету.  

—Але ж ви людина й маєте виявляти співчуття до людей, які потрапили в біду, — відповів йому чоловік.  

—Я до злодіїв співчуття не виявляю, — сказав йому суворим голосом охоронець.  

—Я став злодієм з волі складних життєвих обставин, — відповів йому чоловік.  

—Усі злодії так кажуть, — відповів чоловіку суворим голосом охоронець супермаркету.  

—Ось здам тебе в поліцію і справа з кінцем відповів йому суворим голосом охоронець.  

—У поліції мене майже одразу ж заберуть співробітники ТЦК і нашвидкуруч за годину провівши ВЛК визнають "придатним" і відправлять на навчання, а потім на фронт, — відповів йому чоловік.  

—Захищати Батьківщину святий обов'язок кожного громадянина країни, — відповів йому охоронець супермаркету.  

—Я маю цілий букет хронічних хвороб, серед них ішемічна хвороба серця, діабет і катаракта, і від мене користі на фронті буде зовсім небагато, — сказав охоронцеві чоловік.  

—Дуже можливо, що мене вб'ють на фронті у перший же день, а моя смерть буде назавжди на вашій совісті, — сказав йому чоловік.  

Охоронець мигцем глянув на чоловіка і завагався.  

—Відпустіть мене, будь-ласка, і я присягаюся Богом, що більше я не крастиму продукти, — сказав йому чоловік.  

—Добре забирайся геть і більше не кради, — сказав йому охоронець, пожалівши чоловіка і той швидко пішов з супермаркету.  

Коли через кілька хвилин до супермаркету увійшли його колеги охоронець на вході стояв сам один.  

—А де ж затриманий?, — запитав у охоронця один з його колег.  

—Я його вже відпустив, — відповів йому охоронець.  

—Але ж чому?  

—Він пообіцяв мені більше ніколи не красти.  

—І ти йому повірив?  

—Так.  

Кінець