Зовет волшебный мир

Ти його зустрічаєш у міфах та казках,  

Світ чарівний, небезпечний, де панує страх.  

Світ, що сповнюють створіння, ваблячи тебе,  

Там свої стоять закони, усе не так як є.  

Так приємно зазирнути туди як підростеш,  

Відшукати дивні речі, які вдома не знайдеш,  

Те що настрахало змалку зараз в очі зазира,  

Ти туди потрапить хочеш, та не знаєш як.  

Чари, книги, ритуали, дивні кубки та ножі,  

Для гадання чорні карти, очі павука, вужі,  

Замішалися до купи дивний привид, тінь німа,  

Чи то вигадка, чи правда, зрузуміть не можу я.  

Відшукав туди дорогу, а назад — уже ніяк,  

Що тобі себе відкрило не покине, як не плач,  

Зазирнути туди легко, хто б що тобі не казав,  

Та боюся я що знайдеш ти не те що там шукав.  

Вы встречались много раз в сказках и забытых мифах,  

Мир волшебный и опасный, где тень ужаса застыла.  

Мир, исполненный чудовищ, что зовут тебя маня,  

Так свои стоят законы, верить нечему нельзя.  

Как приятно туда глянуть, как ты станешь чуть постарше,  

В путь пойти за чудесами, что у дома не сыскал бы,  

Что пугало в раннем детстве, смотрит пристально в глаза,  

Ты в надежде руку тянешь, пробуя туда попасть.  

Ритуалы и проклятья, кубки странные, ножи,  

Для гаданья таро карты, свечи, кровь, глаза, ужи.  

В кучу все уже смешалось: призрак и немая тень,  

Где тут домысел, где правда, не пойму я, хоть убей.  

Отыскал туда дорогу, а назад вернуть — никак,  

Что тебе себя открыло, не развидишь, как не плачь.  

Что б тебе не говорили, просто мир тот увидать,  

Но боюсь, то, что искал ты, не получится сыскать.