БРЕНДУВАННЯ ТА ЗОВНІШНЯ КОМУНІКАЦІЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

Сучасний світ змінюється дуже швидко. Це глобальне явище можна простежити в усіх сферах суспільного життя. Сьогодні реальність формують нові процеси, які ще вчора не існували, або існували в іншому вигляді й формах. Тому для їх номінування з’являються нові (або запозичені старі) терміни, які швидко проникають та знаходять своє місце в науковому світі. Поряд з такими неологізмами як глокалізація, етноменеджмент та іншими зараз стали популярними «брендинг» («брендування») та «зовнішня комунікація» [7].  

Технологічні та інформаційні революції останніх ста років остаточно визначили надважливу роль маркетингу у всіх сферах життя. Сьогодні його вплив на соціальні та бізнесові процеси є однією з провідних характеристик прогресу. Особливістю нашого часу є також ускладнення процесів та технологій соціальної комунікації. Це суттєво змінює також розуміння механізмів розвитку територій та громад. Брендування територій (геобрендинг) вже стало важливим елементом суспільних комунікацій. Можемо його розглядати як обов’язковий атрибут планування розвитку території, який повинен визначити зв’язки громади із зовнішнім світом.  

Території громад (адміністративно-територіальні одиниці) сьогодні є справжніми об’єктами просування в існуючих ринкових умовах. Вони конкурують між собою в боротьбі за інвестиції, увагу туристів та стейкхолдерів. Реформа децентралізації надала громадам додаткові можливості та визначила їх зростаючу значущість. Суперництво територій перетворило міста та села на повноцінний товар, який повинен мати власні цінності, властивості та визначену (хоча й умовну) вартість. Тому й з’явилась потреба отримати відмінні якості, сформувати власну айдентику та план її просування. Під айдентикою розуміємо сукупність візуальних складових, створених з метою підвищення впізнаваністі об’єкту маркетингу, просування образу в середовищи споживачів. Лише за умов наявності маркетингу території та геобрендингу територіальні громади будуть мати можливість конкурувати в боротьбі за ресурси та партнерів.  

Брендування можемо визначити як один із стратегічних напрямів соціального розвитку, який спрямоване на просування бренду території громади. Разом з тим, не можна казати, що сутність брендування території належить виключно економічної галузі. Концепт геобрендингу – це також об’єкт уваги культурологів, соціологів, філософів, політологів та представників влади.  

Не слід забувати також, що позиція України в світовому просторі формується не тільки на міжнародному рівні, а й через розвиток регіонів та муніципалітетів, окремих міст та селищ. Розвиваючи брендування та зовнішні комунікації територіальних громад, ми можемо очікувати покращення їх привабливості, розвитку усіх потенціалів території (природного, людського, фінансового). За допомогою геобрендингу та маркетингу територій можливо також сприяти місцевої владі в процесі забезпечення більш якісних умов проживання для місцевих мешканців, стимулюючі їх залишатися на рідних теренах та бачити перспективи власної реалізації вдома. Що також може корегувати міграційні процеси, які сьогодні переважно спрямовані в бік центра з окраїн.  

В полі зору роботи потрапляє й комунікаційний аспект брендування територій. Комунікаційна складова геобрендингу номінується в роботах дослідників та науковців як геокомунікація, комунікація територій, брендова комунікація та інше. На сьогодні не визначені повною мірою атрибутивні характеристики та комунікаційний інструментарій геобрендингу. Незавершеним є й завдання уніфікації термінології досліджуваного напряму, відсутнє повне розуміння механізмів практичної реалізації геобрендингової комунікації.  

Мета дослідження, викладеного в підсумковій роботі, визначити місце брендування та організації зовнішньої комунікації територіальних громад в процесі розвитку й просування території, окреслити наявні тенденції й основні напрямки можливого використання.  

Завдання дослідження:  

– окреслити передумови брендування та історію його розвитку;  

– проаналізувати вплив брендування на процеси комунікації та просування території;  

– визначити брендування з позицій соціально-комунікаційного підходу;  

– виокремити характеристики брендування та комунікацій;  

– означити комунікаційний інструментарій брендування;  

– дослідити наявну ситуацію на території України щодо процесів брендування та зовнішньої комунікації.  

– визначити роль айдентики в створенні стратегії просування територій на прикладі Миколаєва.  

Об’єкт дослідження підсумкової роботи – брендування як важливий елемент технології зовнішньої комунікації територіальної громади.  

Предмет дослідження – соціально-комунікаційні аспекти брендування територій та громад у процесі інноваційного розвитку територіальної громади.