Вона складала білизну й ламала усі мости

Вона складала білизну й ламала усі мости  

І йшла невідомо куди й невідомо навіщо  

По собі лишала мені старі станки  

І голила мене, змочивши лезо в кориці.  

Вона шукала пригод і ховалася в каві,  

Все читала книжки і співала у повноголосся.  

Я не міг здогадатись, що буде в її уяві,  

А вона на мені лишала своє волосся.  

По ній залишалася купа прозорих склянок  

А вона вже купила білет у травень на потяг.  

Єдине, що не лишала, так це обіцянок,  

А я все чекав, щоб прийшла по зимовий одяг.  

24. 01. 19