1. Shevron
2. Запись

в процесі... обновлення за 11 травня.

Глава 1.
…діти протистають нарузі, жорстокості з ними. Навіть, якщо хто з нас – і буде таким як Вони, оці жорстокості, навіть якщо їхні бідкання і прокльони справдяться на нас – щоби відчувати себе цілим, живим, чутливим, в порядку, варто боротися і чинити наперекір; будь-які слова і раптові дії, вчинки, перед шокові чи критичні – варті боротьби за себе
Якщо власне Сумління буде жити: відчуття неправильного і правильного, розуміння, що щось ти твориш – через певні обставини, і розуміння найсердечнішого розвитку подій для твого існування – то Ви не пропащі.
Глава 1 – поки, сама цінна частина твору для мене. З першої сторінки.

Глава 3.
Особливо останні сторінки.
Видно, показано збоку: коли ти знаєш ціну вистражданого нарівні з всім хорошим, що там було. Ти твориш. Ти живеш.
Тебе хвалять – а ти знаєш, що підло лестять, незаслужено, нізащо, тупо – але ти вирішуєш схавать. Бо цей протікаючий стакан похвал, те ж Танталове море – єдине хороше зараз. А до цього – нічого не було, навіть лесті.
Але ж у всього є міра і край. Злодійство і підлість, яка тхне гниллю – ніяку лесть не надінуть на себе, не затушать своє їдке їство… І тут наступає відвічні вагання між ГидкеАлеКончеНеобхідне і справедливою гордістю й чистим праведним сумлінням. В моєму випадку, в 90% випадків –сумління понад усе.
Момент з Гордістю. Читаю в перекладі, але вірю в чесність перекладу. Автор не став тратитися на зайве… Знаю по собі: гидко писати над-правду, описувати те, що ти знаєш про себе, очевидне. Справа не в гріхах, а в стані настрою, моментах його пояснень, «чому», «через що» - це прожити треба і в цьому жити. Такі моменти розділяють з друзями, співучасниками, часто мовчки. Сюди ж і Моменти з ненавистю до грошей і ханжества, яке в усіх місцях світу – відображення нашого зворотнього, або просто – набридлого серед всього існуючого, не чесного по ідеї… Це складно і знову ж таки – кожному таке відомо, по-своєму.
Думається мені, що Автор вивернувся із себе, «до немогу», щоби розписати цю книгу, героя.
Глава 4.
Знакомі скверни розбещення, заміщення на свого на чужому;
розсудлива турбота і терпіння: по уму і по огріхам
Глава 5.
«…и теперь ему так непривычно было думать о ком-то ещё».
И прийшли на згадку мої общитія, моя заслужена Воля в 2013му. Я Повернувся в Суми і став жити для себе.
Зовсім не круто, як міг – але мені дано було і те, і се, навіть бувалий дружбан-одногрупник – живий символ моїх начал в Сумах. Я був вдячний, дуже вдячний всім і всьому, Сумам та Всесвіту, друзям та своїй удачливості за все, що в мене відбувалося свого… і всі страждання в ті часи вільної волі були чесними, як є, з усіма причітаніями. Але я не залежав ні від роботи, ні від упрьоків, ні від стосунків…
Книга йде, читається і навіть результативно для свідомості
Читаю під Iron Maiden: альбом Dance of Death. Випадково підібралося. І все ж…
Хохмічно, в хорошому сенсі: читаю англійця, який воював – під музику англійців, пісні яких, в альбомі саме - про воєнні баталії, і пагуби війни.

---