панікери - хуже лиха

Сьогодні мене роз'їбало в справедливу злість
Злість на панікерів, їх сумбурність, розхитування позицій свого спокою та всіх, хто качає їх човен і свій рохитує, якщо вже в самих не набрався.

І це Я, в більшості, про тих стражденних по-неволі, які залишилися в Україні і залишаються. Наче стійкі, але хиткі.

Території звільнені. На часі - розмінування, активні розмінування. Вдень і вночі розмінування, ліквідація гранат-розтяжок на місцях - вся... Все Лівобережжя, його 3/4. Треба ввійти в ситуацію та радіти дням, роботі, теплу, стосункам і тп. і тд.

Зазначу, що також, багато хто може піддаватися отим всим... Триває залякування українства, населення обстрілами рашистів з прикордонних ліній в глиб територій України - куди долетить. Так.
Але нащо піддаватися таким залякуванням?.. Хто хотів уникнути і міг - змилися по куткам-закуткам.
По-логіці, мають залишитися лише стійкі, або ті, хто вже закалився активною інтервенцією Рашистів.

Чомусь, в мене нерви не здають з приводу цих всіх тривалостей. Ну певна втома є, але що?..
Якщо ви втомилися боятися і бути серед тих, хто тремтить від любого вибивання килима - тримайтеся тих, хто не боїться.

Нашій країні потрібні стійкі люди, які не гандони і не бидло, не скоти - а ГРОМАДЯНИ, ЛЮДЯНІ, Живі та трепетні. Панікери - це зло. Це слабкі і соціально хворі особи.
- Вони знищують Стійкість, всіх, до кого дотягуються...
- Вони знищують Впевненість в належному. Вони не реалісти - вони живий страх та ходячі аффекти, шок-бомби.
- Вони знищують опір, вони, знищують боротьбу та звитягу
- Вони - крайні песемісти.
- Вони - жертви. Через них, жертв свого психозу, лагідного, чагарникового чи активного - відбуваються втілюються жертви - цивільні втрати.

Кожен сам та кожна Сім'я, не матрі-,патріархат - а злагоджена Рівноправність всіх - самі собі судді. І діють як їм видніше.

Мій вибір - Прийняття та віра в Перемогу, допоки дано.
Я обираю та сприймаю ті джерела інформації - які будуть мене і мої сили, якщо пощастить - і сам привнесу частку в побудову Впевненості в Світлі комусь, кудись.

Якщо в нас війна - То Я буду боротися проти панікерства в своєму житті і його проявах, байдуже що від слабкості віри в ЗСУ.
Я вірю, вірю в Світло, вірю міцно, для себе, бо це Мені жити зараз і далі допоки дано
Мені не потрібні такі люди при собі. Якщо моя мати одна із них - буду боротися. В сльози, в срач, в плач, в біду... але поборю. Бо Такі люди знищують мене.

Подруже, що ж ти здала пас?
Я ж паскуда, а ти не знала?.. Я паскуда для всіх, кому не подобаюся,є кому подобаюся, або з ким не маю взаєморозуміння!
Я Негідник. Я - незручний. Я шукаю свого. Якщо ти боїшся своїх бажань і себе - нас не по путі. Якщо, таки, ти дійсно боїшся мене - нам не по путі.

Я тебе не знаю. Але з іменами як у тебе мені НЕ дуже щастить.
Я - це поет, навіть кривий. Але Я - романтик і збоку трохи.
- Я люблю сміливих,
- тих хто має своє Я
- і не боїться себе.

Комментарии

Реклама вашей книги
Шёпот леса
Рассказ / Мистика
Рассказ написан по мотивам моего стихотворения "Цв ... (открыть аннотацию)еток папоротника".

Продвигаемые книги


Мам, не плачь
Другое / Другое
Аннотация отсутствует

Цветок льда
Рассказ / Лирика Драматургия Проза Реализм Сказка Философия
Почему, когда люди в чём-то виновны, из-за них стр ... (открыть аннотацию)адают те, кто просто растут рядом? Сказка о чувстве цветов, но эта боль более, чем реальна.

Не твоя война. Автопортрет потерянного поколения
Рассказ / Любовный роман Постмодернизм Сюрреализм
«Не твоя война: Сомнительный автопортрет потерянно ... (открыть аннотацию)го поколения» — лиричный рассказ-поток, сочетающий дневниковую исповедь с постмодернистским взглядом на реальность. В серых городских декорациях и хаосе повседневности разворачивается история молодого человека, утонувшего в апатии, алкоголе и самоиронии. Его путь — от внутреннего распада к обретению хрупкой надежды — проходит через случайные связи, философские размышления и внезапное чувство, способное оживить мёртвое. Текст — многослойное полотно эпохи, в котором каждый образ символичен, каждая сцена — отражение внутренней пустоты, а каждый диалог — попытка обрести опору. Это история о поколении без войны, но с внутренней борьбой, где любовь выступает последним актом сопротивления. Формат: рассказ-исповедь, в духе Довлатова (по интонации), Пелевина (по метафизике), Быкова (по интеллектуальной напряжённости), Зайцева (по меланхолии).

Посредственные стихи посредственного человека
Сборник стихов / Лирика Поэзия Проза Психология Реализм Философия
"Посредственные стихи посредственного человека" - ... (открыть аннотацию)это мой первый официальный сборник стихов, которые были написаны в период с 2021 по 2024 год. К стихам я притрагиваюсь только лишь тогда, когда во мне накапливается большое количество эмоций и чувств. Пусть они не всегда и позитивны, но в них я такой, какой я есть - настоящий, пусть и посредственный поэт. Добро пожаловать в мой мир.

Последние комментарии

ViktorkareЯ НАШЕЛ ВЧЕРА ЖУКА...
Дружбу жука молоком не купишь
ViktorkareРазбитая ваза
Не просто объемная работа... чувствуется автор серьёзно поработал...
TaisiagurianovaВерный совет
Альбина, тема интересная. Самое удивительное, это то, что люди не любят счастливых, добрых, любящих,...
TaisiagurianovaОранжевое лето
Если мечтаем, значит живём...))) С ув.
TaisiagurianovaЧитают
Герман Геннадьевич Вы тоже читаете всех молча. Друзей достойных на сайте у Вас почему-то нет. Ваша м...

Авторские права на произведения принадлежат авторам и охраняются законом. Перепечатка произведений возможна только с согласия его автора, к которому вы можете обратиться на его авторской странице.