Щоденник пам'яті

"Щоденник пам'яті"  

Сьогодні я шукав у шафі свої старі шкільні зошити з української мови, щоб показати своїм племінникам Дімі та Галі, яким я був старанним учнем у другому класі і випадково знайшов свій щоденник, який я вів у 12 років і в який я записував свої вірші. Яке диво, що він у мене зберігся, тому що більшість своїх щоденників я втратив при переїзді на іншу квартиру.  

Я відкрив першу сторінку щоденника і прочитав вголос своїм племінникам вірш, який я написав у 12 років на дачі в Коктебелі в 1997 році:  

"Когда живёшь ты серой жизнью,  

Стеной окружённый забот,  

то каждый день прожитой жизни  

Тебе покажется за год... "  

Подумки я одразу ж перенісся до Криму і став тим самим 12-ти річним високим, нескладним підлітком у білій футболці та коротких жовтих шортах, який замикався у вуличному туалеті та писав олівцем вірші у щоденнику, а коли щоденник закінчився, то писав на рулоні туалетного паперу, який завжди стоял на вікні туалету. Моя мати завжди дивувалася чому я так довго сиджу в туалеті, а я їй брехав, що у мене болить живіт щоб побути наодинці із самим собою.  

Звичайно сморід з туалету не стимулював процес написання віршів, але я до нього швидко звик і більше не звертав на нього уваги.  

Вуличний туалет – це було єдине місце де я міг сховатися від надокучливих дорослих та бути наданий самому собі та своїй творчості.  

У цьому сенсі слова я майже як японець. Вони теж люблять писати свої вірші "хайку" сидячи в туалеті, щоб ніхто їх не турбував і не відволікав від творчості.  

Я дуже любив читати та писати вірші. Любив мріяти про далекі екзотичні країни та морські подорожі. Читав я підлітком багато і здебільшого російську та іншу зарубіжну літературу, а от українську літературу не любив, бо викладали її в школі дуже погано, чим відбивали у дітей бажання читати твори українських письменників. Підлітком мені дуже подобалися з російських письменників Михайло Булгаков, Олександр Бєляєв, Брати Стругацькі, а із зарубіжних письменників подобалися Рей Бредбері, Герберт Уеллс, Роберт Льюїс Стівенсон, Жюль Верн, Олександр Дюма, Едгар По, Натаніель Готорн, Говард Лавкрафт, Кліффорд Саймак, Пол Андерсон, Станіслав Лем. З російських поетів мені подобалися Сергій Єсенін, Олександр Блок, Борис Пастернак, Микола Гумільов, а з поетес Анна Ахматова, Марина Цвєтаєва, Белла Ахмадуліна. З англійських поетів мені подобалися Вільям Шекспір, Персі Біш Шеллі та Джон Кітс.  

Я сам намагався наслідувати у своїх віршах символічну віршовану манеру Джона Кітса.  

Я перегорнув далі пожовклі від часу сторінки щоденника і знайшов вірш, який я написав мамі Галині Григорівні на її день народження 4 березня:  

"... И счастье быть с тобою рядом сквозь зло так хрупко и нежно... "  

Я досі пам'ятаю ту радість на обличчі своєї матері коли я тоді прочитав їй свій вірш.  

Гарний це був час: світлий, сповнений юнацьких надій, меланхолії та легкого смутку.  

Шкода, що його не повернути назад, але в мене все-таки залишився цей маленький щоденник пам'яті, який я зберіг і завдяки якому я можу подорожувати в часі у своїх спогадах про дитинство.  

Кінець