Помста

"Помста"  

Олексій був щуплим і невисоким на зріст 22-річним безвусим, безбородим, сором'язливим хлопцем і тому його із задоволенням дражнили інші робітники на будівництві. Вони прозвали його "дівчинкою" за беззлобний і боязкий характер та відсутність щетини на обличчі.  

Особливо любив його дражнити один із робітників вусатий, високий і кремезний 45-річний Віктор Петрович.  

Як тільки він над Олексієм не знущався і проносне йому в їжу потайки підмішував і в туалеті замикав і особисті речі його ховав, щоб змусити його при всіх заплакати. Але всі глузування від нього Олексій терпляче зносив і не показував вигляду, що образився на його дурні і жорстокі жарти.  

Якось спекотного літнього дня під час обідньої перерви почув Олексій якийсь гучний, веселий і безглуздий сміх у залізничному вагончику на будмайданчику, в якому тимчасово жили і готували собі їжу робітники. Він підійшов до вагончика і посмикав його замкнені двері, а потім підійшов до вікна вагончика щоб подивитися що ж там таке "веселе" відбувається. У вікно залізничного вагончика він побачив, що кілька робітників зовсім голих вишикувалися в ряд і сміються в очікуванні своєї черги, а в цей час голий Віктор Петрович стоїть перед ними важливий як генерал і тримає на своєму члені повний чайник води.  

Побачивши це все Олексій зніяковів і позадкував назад, але випадково спіткнувся об бетономішалку, що стояла позаду нього, і з гуркотом упав на землю.  

На вчинений ним гуркіт різко відчинилися двері вагончика і на порозі з'явився голий Віктор Петрович.  

—Що ти тут робиш йолопе грубим прокуреним голосом запитав він у Олексія, що лежав на землі біля бетономішалки.  

—Я просто повз йшов став виправдовуватися перед ним Олексій, встаючи з землі і обтрушуючи свою спецівку від пилу та бруду.  

—Заходь сюди до нас у вагончик, сказав йому Віктор Петрович.  

—Та, ні я просто повз йшов на обід став несміливо відмовлятися Олексій.  

Тоді Віктор Петрович грубо схопив Олексія за руку, силоміць затяг у вагончик і зачинив за ним двері на замок.  

—Давай роздягайся скомандував він Олексію.  

—Навіщо це запитав у нього зніяковіло Олексій.  

—Хочу перевірити "справжній" ти мужик чи "кисейна панночка" відповів йому Віктор Петрович.  

На ці слова Віктора Петровича решта робітників голосно засміялася.  

—Я не буду перед вами роздягатися несміливо відповів йому Олексій.  

—Хлопці допоможіть мені роздягнути його звернувся Віктор Петрович до своїх друзів.  

Двоє високих та міцних робітників Микола Сергійович та Ігор Анатолійович схопили Олексія за руки кожен зі свого боку, а Віктор Петрович у цей час силою стягнув з нього штани разом із трусами.  

—Ну це вже зовсім інша справа сказав Віктор Петрович з цікавістю розглядаючи Олексія, що стояв перед ним без штанів і якого насильно під руки утримували двоє робітників.  

—Яка в тебе маленька пиписька зовсім як у п'ятирічної дитини з глузуванням сказав він Олексію.  

Він узяв чайник з водою і вдягнув його на член Олексію.  

Чайник з водою не втримався на члені в Олексія і з гуркотом впав униз на підлогу, розплескавши воду і оббризкавши самого Віктора Петровича.  

Віктор Петрович розсердився і боляче тицьнув Олексія своїм величезним кулаком у живіт.  

—Дивися що ти наробив агресивно сказав він Олексію.  

—Я так і знав що ти не "справжній" чоловік, а баба навіть повний чайник з водою на члені утримати не можеш.  

—Слухай, а може бути ти з них?  

—З під@р@сів?  

—Ну а що?  

—Бороди і вусів у тебе немає, тіло худе і нетреноване, пиписька маленька, не куриш, горілку не п'єш, в карти не граєш, баби в тебе немає і ведеш себе несміливо не як "справжній мужик"...  

Від цих образливих слів у свою адресу Олексій узяв і розплакався.  

—Фу, яка дівчинка плаксива, дивитися на тебе гидко скривившись від огиди сказав йому Віктор Петрович.  

—Хлопці відпустіть його сказав Віктор Петрович звертаючись до своїх друзів-робітників Миколи Сергійовича та Ігоря Анатолійовича.  

Вони відпустили руки Олексія і він схопивши з підлоги свої штани та труси став швидко одягатися шморгаючи носом і витираючи червоні заплакані очі рукавом брудної спецівки.  

Одягнувшись, він відкрив замок двері і вибіг з вагончика на вулицю.  

—Вікторе, по-моєму, це вже перебір сказав з докором Віктору Петровичу один із робітників Дмитро Леонідович.  

—Хлопець на тебе сильно образився сказав він з докором Віктору Петровичу.  

—І що тепер зухвало запитав у нього Віктор Петрович.  

—А раптом він після цього на себе руки накладе, відповів йому з докором робітник Дмитро Леонідович.  

—Не накладе Дмитре, от повір мені на слово. Для цього треба бути відчайдушно сміливим, а він жалюгідний і дрібний боягуз відповів йому Віктор Петрович.  

Робітник Дмитро Леонідович уважно з докором глянув на Віктора Петровича, але нічого йому у відповідь не сказав.  

Заплаканий Олексій спершу дійсно хотів накласти на себе руки від щойно пережитого прилюдного приниження, перерізавши собі вени на руці будівельним ножем з висувним лезом, сховавшись десь від інших робітників в підвалі будинку в темному місці, але побачивши на будмайданчику колісний екскаватор JCB JS160W, передумав накладати на себе руки, а натомість вирішив залізти в його кабіну щоб помститися своєму кривднику Віктору Петровичу.  

Олексій підійшов до екскаватора і подивившись навкруги і впевнившись в тому, що його ніхто з робітників не бачить, заліз у кабіну екскаватора.  

Забравшись у кабіну Олексій увімкнув двигун ключами, які в замку запалювання забув водій екскаватора Петро Васильович і почав навмання смикати за різні важелі на панелі керування намагаючись зрозуміти як повертати платформу і як керувати ківшем екскаватора.  

Нарешті, з четвертої спроби йому це вдалося.  

Він увімкнув третю передачу і поїхав прямо до вагончика в якому знаходилися робітники.  

Звук працюючого екскаватора, що під'їхав до них почули робітники у вагончику.  

Вони хотіли вийти з вагончика на вулицю, щоб подивитися що там таке відбувається, як це і передбачив Олексій, але не змогли цього зробити, бо він під'їхав та завбачливо підпер ззовні двері вагончика ківшем екскаватора.  

—Що чорт забирай тут відбувається, запитав здивований водій екскаватора Петро Васильович.  

—Очевидно там у кабіні сидить Олексій і керує роботою екскаватора, відповів йому робітник Дмитро Леонідович.  

—Але що він робить запитав у нього здивовано водій екскаватора Петро Васильович.  

—Схоже він ківшем підпер двері ззовні і нас насильно замкнув у цьому вагончику відповів йому робітник Дмитро Леонідович.  

—Але навіщо він це зробив, запитав у нього збентежений водій екскаватора Петро Васильович.  

—Не знаю навіщо відповів йому не менш збентежений робітник Дмитро Леонідович.  

—Зовсім видно здурів хлопець покрутивши пальцем біля скроні глузливо сказав Віктор Петрович.  

—Олексію, не дуркуй негайно випусти нас звідси закричав йому робітник Дмитро Леонідович.  

—Що лячно вам сидіти усім разом замкненими у вагончику і не знати що буде з вами далі?  

—А мені теж було лячно знаходитися в замкненому вагончику коли двоє робітників Микола Сергійович та Ігор Анатолійович тримали мене за руки, а Віктор Петрович силою зняв з мене штани разом з трусами.  

—І жоден з вас не став на мій бік і не захистив мене від знущань Віктора Петровича.  

—Я хочу щоб ви відчули себе так, як відчував себе я, коли наді мною знущався Віктор Петрович.  

—Тож сидіть тут поки я не придумаю що з вами робити.  

—Олексію, ти ж я знаю добрий хлопець, тож пробач і відпусти нас з миром сказав йому Дмитро Леонідович.  

У відповідь на його прохання Олексій розсміявся як божевільний і нічого йому не відповів.  

—От сволота замкнув нас у вагончику і ще сміється розгнівався Віктор Петрович.  

—Ну, зараз я вилізу з вагончика через вікно і надеру йому як слід дупу сказав розгніваний Віктор Петрович.  

Він рішуче підійшов до вікна вагончика, взяв з підлоги деревяний стілець і розмахнувшись ним з силою кинув його у вікно. Віконне скло вагончика тріснуло і розлетілося на скалки у різні боки.  

Віктор Петрович зняв з себе брудну спецівку і обмотавши нею свою праву руку розбив нею залишки скла, які ще трималися разом у віконній рамі.  

—Все хлопці я поліз назовні сказав він звертаючись до інших робітників.  

Тільки-но Віктор Петрович виліз з вікна вагончика, як до нього під'їхав Олексій на екскаваторі.  

—Ви вже вилізли назовні?  

—Зараз я помщуся вам за те прилюдне приниження, яке ви мені сьогодні влаштували сказав йому Олексій і піднявши вгору сталевий ківш сильно притиснув ним Віктора Петровича до стінки вагончика.  

—Що ти робиш Олексію?  

—Пусти мене дурню негайно простогнав скривившись від болю Віктор Петрович.  

—Ні, Вікторе Петровичу не відпущу відповів йому злим голосом Олексій.  

Він ще сильніше притиснув ківшем Віктора Петровича до стінки вагончика ламаючи йому кістки грудної клітки.  

З двері вагончика вискочили робітники, які кинулися до кабіни екскаватора і витягли звідси Олексія.  

Потім водій екскаватора Петро Васильович заліз до кабіни, від'їхав назад і опустив ківш.  

Поки одні робітники тримали Олексія щоб він нікуди не втік, інші робітники намагалися в цей час надати пораненому Віктору Петровичу першу медичну допомогу.  

Робітник Дмитро Леонідович викликав по мобільному телефону поліцію і швидку медичну допомогу.  

Але поки вони їхали на виклик Віктор Петрович помер від отриманих травм.  

Кінець