курортники

Зустрів я одного разу свого знайомого, а він мені й каже :,,Я знаю, що Ви, Григоровичу написали про мене гумореску, як іздив до курорту. Так то зі слів моєіі дружини. Ви іі читали у нашому будинку культури. А я Вам розповім як було насправді.  

Поіхав я у жовтні на той курорт на Західну Украіну.. Там ми з одним земляком, з Джанкою, добре провели час …Вечорами і горілочка, і винце попивали. Потім перейшли на пиво. Але за три дні до від'ізду гроші закінчилися…. Навіть на квиток на потяг не було. Я й кажу свому земляку :,,Ідемо до моєі сестри Галі, вона грошей мені позичить.,Доіхали ми з Миколою до того села, чоловік сетри насмажив яєчні з салом, макаронів відварив, огірочків, цибульки зеленоі до сальця. Літру самогону виставив. Тільки ми випили по другій чарчині, як з роботи повернулася сестра Галя. І каже :,,О, москалі вже тут! І до мене:,,Чого приіхав? Я встав та й кажу ій:,,Галю, яж твій брат Петро. Я тут у санаторіі відпочиваю поруч з Вами, трохи поиздержался, у Вас тут все дорожче, ніж у нас, приіхав позичити у тебе грошей, щоб білета купити до Криму. »  

А вона, Григоровичу, оскаженіла наче…Кричить:,,А ти мені грошей вислав, коли я просила в тебе дві тисячі, на лікування дочки? Ти тоді мотоцикла з коляскою собі купив! Твоя Надька у листі про це писала. А ти сьогодні дітям цукерок привіз, москалику? Діти, а ну до мене»Вийшли з другоі кімнати всі четверо, а дочка й каже:,,Дядько дав по бублику, а цукерок сказав, що з Криму пришле потім»  

От тут Галька й оскаженіла зовсім! Ухватила рогача, і зі всьоі сили махнула ним …над столом…  

Пекельня з яєчнею та салом була в мене на грудях, салом і яєчнею заліпило очі, макарони наголові та вухах висять…. Я кажу ій:,,Що ж ти, Галю робиш, яж твій брат! А вона мені:,,Ти коли поіхав до того Криму, відразу став москалем! Бо там усі москалі живуть! »Я ій кажу, що мені там нову хату з жінкою радгосп дав! Роблю на тракторі та комбайнові. А чим тобі, Галю москалі не догодили? Люди як люди. Такі як і ми з тобою…..»Після цих моіх слів вона хотіла мені очі виколоти. Що з нею сталося за останній час, не, знаю? А коли вона втретє замахнулася рогачем, я під стол з земляком, а там Галін чоловік шепоче мені:,,Тікай Петре, бо вона тебе вб'є, за те, що ти москалем став, і грошей не вислав «. Я, Григоровичу, не став чекати далі, і рачки, рачки, з земляком до дверей посунули А вона зверху нас лупить тим рогачем…Коля, земляк, у піджаку, йому не так боляче, як мені, у рубашці…А потім вона, зачепила тим рогачем з вікна тюлеву занавєску, а вона впала мені на голову, я вже біля дверей, а та чортова тюль не дає мені двері відкрити..А вона лубцює зверху..Лобом двері я відчинив..І мерщій з Колею з подвір'я..Гнала вона нас ще метрів зі сто…Я ій кричу:,,Піджака, кашкети, та куртки віддай, холодно ж..»А вона мені:,,Піджака продам, куплю дітям цукерок, а у куртках ми з Ваською до церкви ходити будемо. а кашкета собі знайдете..  

Йдемо ми з Колею, по черзі одягаємо його піджака, гріємося…Знайшли три пугала, розділи іх..Кожному по куфайці дісталося. підперезалися канатом з пугал. Тепліше стало …Цілу ніч добиралися до курорту. Один чоловік нас трохи возом підвіз. Кілометрів з сорок солдати підвезли. Ідемо, ніч місячна така, на мороз мабуть…Бачимо, біля дороги коні стреножені пасуться, десятка зо два. Ми до них. Під деревом, біля вогнища охоронець п'яний спить. Не добудилися ми його. Знайшли під кущем торбу з харчем. Підкрипилися сальцем з яйцями, ковтнули по черзі залишки самогону з горла, сіли на коней, та мерщій до курорту…  

До міста доіхали, вже розвиднелося. Відпустили коней, щоб не піймали нас за те що нібито вкрали іх…  

Злізли з коней, а йти не можемо. Розбили сідниці до крові..боляче йти. Йдемо з Колею, ноги розкарячені, майже раком сунемося…А позаду нас якась бабуля до ринку з кошиком йде, і до нас:,,Чого Ви хлопці у такій позі йдете? Часом не всралися Ви? Так он річка, ідіть, помийтеся, поки людей мало на вулиці…  

Ми від тих слів майже на четвереньках від неі.. Сіли під церквою, наче милостиню просимо, кашкета на землю, голову до землі, щоб хто не пізнав…з відпочиваючих..Треба якось до вечора десь перебути, у такому вигляді до санаторія не пустять…Назбирали ми під церквою вдвох дванадцять гривень, купили періжків, і увечері під огорожею залишили своі куфайчини, перелізли через огорожу та до номера…Добре, що я ключа від номера залишив у штанях, а не у піджаку у Гальки….  

А щоб доіхати до дому, пришлося мені продати свого нового костюма. А жінці сказав, що вкрали його…Не кажіть про це моій жінці, бо й ця битися почне….,  

Писано зі слів Петра Васильовича Васенюка…..і таке буває…..