Ти вже не той...

Ти вже не той... Не мій... Не поруч...  

На тобі військовий одяг і зброя у руках,  

Ми не будемо сидіти вже пліч-о-пліч,  

А розлука наша стане проміжком в роках,  

Я обіймати буду твої речі, коли ніхто не буде бачить...  

Та намагатимусь вдихнути аромат,  

Холерно уявляти буду, що ти поруч,  

І в руках у тебе квіти, а не автомат,  

Дім без тебе стане порожнім,  

А світ взагалі втратить всі кольори,  

Нехай для тебе листок подорожній,  

Стане прихистком від лихої біди,  

Прошу одне... Пам'ятай лиш мої очі,  

Мої слова, що є для тебе оберіг,  

Обійми ніжні пам'ятай і довгі ночі,  

Розмови шепотом у моїх ніг...  

Солдате любий... Не журись...  

Тебе чекатиму я довгими роками,  

Головне у звіра не перетворись,  

Щоб повернувшись я обняла руками,  

Ти погляд збережи свій парубковий,  

З собою візьми грудочку рідної землі,  

Та нехай мелодія птахів ранкова,  

Нестиме тобі тільки спокій у душі...  

Ти вже не той... Але ти мій... Ти знову поруч...  

Я дочекалася... Роки минули мов вода,  

Ми сидимо як і раніше вже пліч-о-пліч...  

А розлука наша зникла мов і не була...