600- й день війни

На полі битви дим і тиша,  

Бійні кровавої, земля, вбирає всі сліди,  

Життя згасає, слабшає надія,  

В серцях лиш біль… 600-й день війни,  

Грім канонад, в небеснім просторі ракети,  

Невже плата за волю, вічний сон?,  

Руїни з міст, тіла розірвані, шахеди,  

«Хоч би живий» одне благання до ікон,  

Очі солдата, понівечені страхом,  

В них є життя, але закопане в землі,  

Душа летить до Бога білим птахом,  

Лиш залишаються посмертні нагороди іменні,  

Війна — це крик, що ехом в долях відбиває,  

Разом із ним- безодня сліз та пекло у душі,  

І після найдовшої пітьми, все ж ранок наступає,  

Мир прийде знову, коли усі складуть свої мечі.