Не забувай

"Не забувай мене".  

Над полем в'ються сиві квіти.  

Твоє прощання мертве,  

мозком вбите,  

чи забите,  

забуте,  

або втоплене в пітьмі  

тою, що в білих хмарах пам'яті ховала,  

тою, що вмерла й знову ожила,  

тою, що вже не та,  

тою, що я.  

Мене там вже нема,  

в тім полі,  

морі,  

дикім висогорі,  

де ти сказав: "Прощай,  

навіки ти моя.  

Не забувай, бо далі лиш пітьма.  

Несита.  

Невмируща".