На Бессарабському ринку

"На Бессарабському ринку"  

Це був звичайний спекотний липневий день на "Бессарабському ринку".  

Самотні продавці за прилавками і рідкісні відвідувачі, які задумливо блукали між рядами з викладеними дорогими добірними овочами, фруктами, салом і м'ясом немов туристи на екскурсії в музеї.  

Час йшов до обіду.  

Продавчиня м'яса Тетяна сиділа на лавці і від нудьги гортала на своєму смартфоні стрічку новин у Facebook.  

Раптом торговими рядами пішли збуджені вигуки продавців і продавчинь.  

—Що там таке відбувається Маріє?, —запитала Тетяна у своєї сусідки продавчині м'яса Марії, не підводячи очей від свого смартфона.  

—Леонід Макарович йде...  

—Де Леонід Макарович?  

—Та, ось там йде торговими рядами.  

—Де він йде?  

—Та, Тетяно, "розуй" очі і сама подивися.  

Тетяна нарешті підняла очі від свого смартфона і справді побачила Леоніда Макаровича, який йшов торговими рядами і схоже прямував саме до неї.  

Незважаючи на літню спеку, він був одягнений в елегантний білосніжний лляний костюм з добре відпрасованою білою сорочкою, що гарно поєднувалися за кольором з його ретельно укладеним гребінцем густим сивим волоссям.  

—Доброго дня, Леоніде Макаровичу, посміхаючись широкою улесливою посмішкою сказала йому Тетяна.  

—Доброго дня, — відповів їй з гідністю Леонід Макарович.  

—Чого ви бажаєте?  

—У мене є свіжа свинина, яловичина...  

—Мене цікавить сало.  

—Ось Леоніде Макаровичу, у мене є гарне "генеральське сало" спеціально для вас.  

—Можна спробувати?  

—Ну, звичайно.  

Тетяна швидко відрізала ножем тонку смужку сала і простягла ніж з салом Леоніду Макаровичу.  

Леонід Макарович скуштував сало і залишився ним задоволений.  

—Скільки коштує це сало?, — запитав Леонід Макарович у Тетяни, повертаючи їй назад ніж.  

—Чотириста сорок гривень за кілограм, але вам Леоніде Макаровичу, я віддам це сало зі знижкою за чотириста гривень за кілограм швидко відповіла вона йому.  

—Добре, зважте мені півтора кілограма цього сала махнувши правою рукою сказав їй Леонід Макарович.  

Тетяна швидко відрізала ножем довгу смужку сала та поклала її на ваги.  

—Півтора кілограми, — сказала вона Леоніду Макаровичу.  

—Щось ще? — запитала Тетяна у Леоніда Макаровича, швидко забираючи сало з ваг і кладучи його в поліетиленовий пакет.  

—Ще мені потрібні кістки для мого собаки.  

—Кістки для собаки?  

—Так.  

—У мене є дрібні яловичі кістки для собаки.  

—Скільки вони коштують?  

—По тридцять п'ять гривень за кілограм.  

—Давати?  

—Добре, давайте.  

—Скільки вам Леоніде Макаровичу, давати яловичих кісток?  

—Три кілограми.  

Тетяна швидко поклала яловичі кістки у поліетиленовий пакет та поклала його на ваги.  

—Три кілограми сказала вона йому.  

—Ну, у вас і точність, як в аптеці, сказав їй із захопленням Леонід Макарович.  

Тетяна швидко прибрала з ваг поліетиленовий пакет з яловичими кістками і поставила його на прилавок поруч з поліетиленовим пакетом з салом.  

—Це все?, — запитала Тетяна у Леоніда Макаровича.  

—Так, це все, — відповів їй Леонід Макарович.  

—Скільки з мене?  

—З вас Леоніде Макаровичу, шістсот гривень за сало і сто п'ять гривень за яловичі кістки і всього виходить сімсот п'ять гривень.  

—Добре.  

Леонід Макарович дістав з кишені лляного піджака шкіряний гаманець і відрахувавши чотири "Лесі Українки" поклав їх на прилавок.  

Тетяна взяла чотири "Лесі Українки", полізла в кишеню фартуха за грошима і дала йому дев'яносто п'ять гривень здачі.  

Леонід Макарович взяв здачу, засунув її в шкіряний гаманець, поклав гаманець назад у кишеню лляного піджака, взяв свої поліетиленові пакети з покупками і подякувавши Тетяні пішов далі торговими рядами.  

—Ех, гірко зітхнула Тетяна дивлячись йому услід.  

—Чого ти Тетяно, так гірко зітхаєш?, —запитала в неї з цікавістю сусідка продавчиня м'яса Марія.  

—Сволота я остання Маріє, — відповіла їй Тетяна.  

—Та, що ж сталося Тетяно?, — не на жарт занепокоїлася продавчиня м'яса Марія.  

—Я щойно "обважила" Леоніда Макаровича на триста грам сала, а він мені так довіряв, — сказала їй з гіркотою Тетяна.  

—Та, кинь скиглити Тетяно. Леонід Макарович всю країну "обважив" під час свого перебування на посаді президента України, а ти як остання дурепа переживаєш за якісь триста грам сала які йому "недоважила", — відповіла їй сусідка продавчиня м'яса Марія.  

Кінець