1. Shevron
2. Запись

Такий же запах

Невірне вкраплення. Екзистенційна криза серед середи, 23 лютого.
Все вже набуло сталості, стабільності в виправданнях, очікуваннях.

Невірне вкраплення. Раптові свята – свято заради свята. Бажання розділити моменти дня, життя, співіснування з тими, хто може їх розділити. Від пісні Арії штормить вже як 2 місяці. «Живой»: млію ілюзії про вдалу сімейну Жизнь.
Четвер підтримав Середу. Суми – тихе місто України. Рокіт військової армади нагадує звук очікування Лангольєрів з фільму: спочатку цілий день кажеться, а під кінець дня і чується.
Найліпше, що мені вдається – сміятися про себе з паніки. Коли правила нищебродства – постійна основа проживання, раптова міська паніка викликає усмішку та легку огиду. Це ті люди, які створюють дефіцит в засліпленній свідомості: через «кажуть, сказали деся», то через глибинну, приховану жадібність і т.п.

Невірне вкраплення. А чи тільки однією Іринкою невірно марив?
Вірні очікування звичного – розривів, поєднань, повернень, кіл по тій же колії з… та з… такими омріяними в своїх навмисних мареннях сурових та гірких дівчат, в тому числі – і про свої плани, задуми і їх здійснення, задля власного психічного блага.
Ви знаєте, що у вас є – і все-таки бажаєте. Ви достатньо симпатизуєте – і щоразу все крихке.
Якби… Якби хтось із вас задовольнялася малим, була достатньо самодостатньою – Я з кожною із вас зміг би будувати, все було б.

П’ятниця, ранок. Думки викликали перегук з байдужістю. Байдужість Мілени сколихнула мою сідницю, карман, смс-кою. Добре, що вона прислала смс. Я вже забув її номер і стер його сліди. По інтонації і знакомим цифрам Я здогадався хто мені написав – тепер можу набрати. Сміливо подзвонив, з вічливої вдячності.

Запах морозного ранку, пилу, відчуття настрою містян і голос обожнюваної Мілени. Невірне вкраплення мене в ній.
Все – це як нічого.

Це Я невірно надихався вами. Це Я невірно захоплював вас в свої мрії, зваблював чимось, нащось. Ірисиком – Я став захоплюватися, коли відчув в ній рідну душу по виживанню під час місячної облоги міста, її реакції на рутинне та соціальне життя в цьому новому 22 році. Абсолютно чужі, тільки й того – що обоє можемо хитрити і заважати бути собою один одному.
Мілена, наше знайомство – святе. Вже тільки це, єдине – варте щоби помилятися: їй, мені. Якщо обирати, кого кохати – то Її.
Але Болі… «Чуєш болі, Не бачиш гроз, Не хочеш сліз».
Про Димок, можна сказати – що вкраплення і дійсно невірне.
Божевільне захоплення до бажання заручин… це пік. А по ходу всього – щоразу відчуваю себе посудом, який вона щоразу піднімає і пускає на камінь. В таких моральних умовах ми пориваємо, через її псіхи. Якщо Я не пасую – то нащо всі ці романтичні викрутаси, романтика? Ну останнього н-разу, 21 року – псішки обоє пустили. Але, ось після 22-го – 2023 ий, 1:1, вирівнялися, відійшло.
Волію не знати і не діставатися Їй. Перше бажання – само собою здійснюється. Через нестабільність всього – Я відвикаю, відвик від неї. Та й не підходжу під її запити, ні в чому – і толку від нашої єдності в багатьох Пізнаннях. Друге побажання – Я пишаюся тим, що не дістався Їй, що мене немає в її списку «бувших».
Не можливо звільнити того – хто сам бажає звільнитися.

Невірне вкраплення.
Ария. «Живой». Ця пісня дала мені все в 2022-му.
По схожості впливу – можу назвати тільки альбом RadioHead - 2011, «The King Of Limbs». Його Великий вплив завершився в травні 2012-го, як і все найкраще на 2012-ий.
Я вас всіх тоді не знав – і все моє було огорнене в екзистенційну кризу, комфортну і світотворчу.

Невірне вкраплення себе… щоразу, як мої дії, прагнення ні з ким розділити. Байдужість та відчуття даремності страчують все, всі здобутки , старання, амбіції, плани.

Всі як всі. Не серджуся. Не виню. Прагну свого.

---