Нерозділене кохання

Мій вірш українською мовою  

"Нерозділене кохання"  

Колись доля´ звела нас удвох у мить запалу та зваби,  

І здавалось мені, що ніщо не віщує біди.  

Та на нашій сумісній з тобою дорозі зросли непомітно ухаби,  

І любов заховала в собі мовчазні холоди́.  

Я ішов за тобою, немов за останнім світанням,  

Та дорога йшла вниз, у провалля самотніх безсонних ночей.  

І даремно тобі докучав я зі своїм наївним коханням,  

І шукав світла правди на дні твоїх гарних і темних очей...  

Я же думав наївно що це в нас назавжди,  

що у білому платті з фатою тебе поведу до вінця,  

Але доля´ жорстока із нами вчинила інакше...... І це стало початком кінця...................................................................................................... Після стількох років я нарешті тебе пробачаю.  

Про взаємне кохання я більше тебе не молю,  

На зізнання моє : "я тебе до нестями кохаю",  

Сміючись ти сказала мені: " я тебя совсем не люблю".  

І тоді я покинув тебе у сльозах і смятінні,  

Та роками в мені не згасала жура.  

Я блукав у своїй самоті і терпінні,  

Наче тінь від любові, що в серці жила.  

Та минуло усе — сльози, гнів, довгі фрази...  

В серці лишився слід, що не ріже давно.  

Я пробачив тобі всі нестерпні колишні образи,  

Ти зосталась зі мною як спогад, як кадр зі старого кіно.  

І тепер, коли згадка про тебе до серця торкнеться,  

Я не мушу тікать від минулого знов,  

Бо пробачення тихо у душу проллється і остудить розбурхану кров.