птички і зайчики на стежках

ну от сталося. в мене закохалися. так просто і щиро. І. Я. За. Я веду себе належно, все бачу, всі слова і відчуття при мені.  

Якби ми зустрілися – напевно, я б просто завів сім'ю, одразу і тихо, неофіційну чи -ційну, з дітьми чи колись може якось- обговорили б.  

Вона мій тип "Мілена", навіть не Мілена+. А впевнений і чіткий соціотип "Мілена"  

Мені нещастить з однолітками чи трохи меншими по віку. Але Вона – саме та, з якою щастить. Вона творча, вона розумна, вона вміє до життя, вона розуміє на собі потребу "бути в собі", для себе і розуміє потребу – розділяти, бути потрібною але з обраним душею та сердечним і трохи містичним  

і знаєте, що трагі-смішного? Оригінал типу Мілени, сама Мілена – годує свої зморшки Само-достатністю, подушку- сльозами, зі смертною тугою про смертъ, вегетативний організм без нащадків-кущиків, а на порозі – закінчується життєвий серпень. "Есть от чего отчаяться... " (с) Девид, ф. Чужой:Завет.  

Вона мовчить. А серпень всьо...  

Якби моя нова відверта закоханність – та змогла б прилетіти... Поки – ніхто не може.  

Все це залишиться на рівні- довіри, серця, трохи тілесних поривів і чесних відчуттів  

Якось побачим.