Коротко о 2009м году

А что было в 2009м – о чём все молчат-молчат, и будут молчать, даже в своих рассказах?  

Никто не пишет о музыке, а ведь над целым альбомом работают доволе много человек почти целый год, когда-как.  

С ним спят, с ним едят, с ним носятся, его вынашивают и его пишут.  

А Я живу музыкой, она для меня – друзья, она для меня – колеги, она для меня – Наставник.  

– На початку березня вийшов ДепешМод, альбом Sounds of Universe. На дикому до неймовірності файлообміннику знайшов інтер’ю з групою і піснею Wrong –вскружило голову, через зовсім трохи – подивився відео-кліп на пісню. Альбом вийшов середині березня. Мені передали його в кінці березня. А може я забріхуюсь – і все це, окрім інтерв’ю, було серед лютого. Справжня Космічність альбому – одразу зв’язала мої асоціації з Метеликом, з нічним зоряним небом і мріями про Тихе і Щасливе разом: вона іще була тою запаморочливо-романтичною  

– Серед березня вийшов My Dying Bride – самий очікуваний мною реліз, але все було несподівано, а Я лише був у сподіванні: колись буде, колись вийде, там- видно стане. Альбом For Lies I Sire. Кумедно, що перша пісня по частій тоді «традиції» скачалася не повністю, секунд на 20 – і я мав весь альбом з уривковим інтро від першої пісні, яку перевідкрив лише в 2010-11-му, десь. Але альбом вразив. Я слухав його на парах, в лікарні, влітку, наступної весни, під час дорослішання та еволюції свого статтевого розвитку. Цей альбом став основою для мого поетичного концепту-книги – ПАМ’ЯТНИК  

– Наприкінці травня вийшов Amorphis, альбом Skyforger. Його неймовірна міць і м’якість одночасно, нагадав Елегію – запаморочили мої відчуття та загострили бажання до Тихого Щасливого. Іще була жива моя бабуся Там… і я заволікав Метелика мріями про життя на Буковині в Нашій оселі, подалі від всіх – якраз того року відбувалася найбільша висота наших таких-ніяких романтичних стосунків: я не міг нічого дати, бо все що в мене було: домашнє ненависне всім, захалусність і залежність від всіх і навіть сам собі не належав  

– В червні почався розігрів до нового альбому Мегадез, а 1-го вересня – він вийшов в С. Штатах, а в нас і в мене – з’явився 2 вересня. Альбом Endgame.  

Другий повний день в Сумах, після канікул – а я вже з альбомом. Скачував в кабінеті інформатики в університеті, одразу на телефон – через юсб-штекер, який завжди носив з собою для цих справ.  

І досі пам’ятаю, як йшов назад і слухав, а потім зайшов в комнату і телефон з навушниками – шмакнув на покривало заправленої кроваті і дивився на його позу, таку звичну протягом років: провід – там, другий – сям, оплетений раптовим візерунком навушників і такий стильний.  

– в червні вийшов альбом Static-X «Cult Of Static». Взагалі-то – я терпіть не можу такі групи, і зараз. Але Цей реліз привернув мою увагу. Напевно – через епатажність викликаючої назви: Егоцентрична «претензія на шедевр»  

В Першій пісні – співавторство і виконання значився сам Дейв Мастейн! І я простив цьому альбому все і полюбив його повністю. Ми з одногрупником пили портвей «777»-3 топора, їли жарену капусту в омлеті, пили смородиновий чай, записували мені кучу нового і дивилися фільм РУСЛАН – з Стівеном Сігалом  

– На початку жовтня, в межах місяця, а може і не тоді, вийшов Muse, альбом «The Resistance». Під його звуки я їздив в лікарню, коли там лежав в очередне півріччя: їздив, в плані – катався в общагу на пару годин за компом посидіть, щось нормальне поїсти – і назад, на майже прямий тролейбус Шестьорку, №6 і до заводу Фрунзе, а там пішки іще 12-15 хв, а морози тоді були дебелі; під цей альбом, може передчуваючи його пісні – ми з Метеликом і Вітою збиралися переночувати на квартирі. І ніхто не знав як саме буде нам: я зняв, я їх привіз «фактично», Віта заагітірувала мою любов на цю ночлєжку, збирався купити літру горілки, а закуску…по закуску, пів жареної куриці, я отправився Додому – в общагу…це і пустило по пизді все, завдавши мені душевно-сердечного болю допоки…Під цей альбом стався тодішній розрив і новий поворот наших майже тих же стосунків…але вже не щирих первічних. Віту я більше не встрічав.  

30го похмурого Жовтня це сталося.  

– 18 жовтня. Вийшла Кататонія, альбом Night Is The New Day. Благо, пощастило – на сайті, з якого скачував альбом – було розміщено й відео інтерв’ю з групою по виходу альбому.  

Цей альбом ввів мене в тривалу сіро-романтичну осінь, з далекими видами вогнів, душевних нових сил і дав мені новий священний хіт – одразу завчив його текст і наспівував:  

“I will rise  

Over glass cathedrals…”  

– Сніговий грудень з м’якими морозами, привніс вихід роботи останньої з дум-четвірки, Paradise Lost, їх доволі незвичного в зовнішньому сприйнятті альбому Faith Divides Us – Death Unites Us. Да, Старі-добрі Парадайс Лост вернулися, вони вернули Дез-Дум! Це була ейфорія! Все грамотно і на своєму місці, а навмисний ефект сирого звучання – вдалий продюсерський хід. Пост модерн – всьому що модерн! Трагічність, яка не відбулася, свято – яке скоро настало, «свято на порозі… свято наближається…»: ну ви знаєте, як новорічні свята та весь цей святковий шум нагнітає меланхолію та печаль. А коли ти торкаєшся дивовиж – то і взагалі, назавжди вкарбовується в пам’ять відчуттів та їх переживань;  

– кінець грудня знаменував вихід нового альбому Шакіри SheWolf. Перша заглавна пісня – чомусь дала мені більше ніжності, свята і розради чим всі ті дівчата, не в обіду Віті, і їх реальній не спроможності хоть щось самим захотіти, прагнути, присвятити свої зусилля. Знаю, що я був не на першому місці – але все ж, хотілося примарності удачних стосунків, які інших приводять «до родини». Як ви знаєте – не в моєму випадку.