La corruption

Мій вірш французькою мовою  

"Корупція"  

Корупція, жорстокіша за війну,  

роз'їдає наші ряди підступною отрутою.  

Під мундиром честь стає каменем,  

А погані вчинки ганьблять пам'ять про подвиги предків.  

Як російські снаряди, наша корупція  

вбиває всіх – і цивільних, і військових.  

Вона руйнує наше суспільство зсередини своїм самовбивчим впливом.  

Ми хотіли б вирватися із зачарованого кола корупції,  

але ми нічого не робимо, або хочемо, щоб нам допомогли ззовні.  

На полях битв – найкращі.  

Тим часом, кожна вкрадена гривня – це не куплений безпілотник чи бронежилет, а життя захисників на передовій – змарновані.  

З таємним мазохістським задоволенням ми змушуємо себе робити погані речі.  

Чи хоче Бог покарати нас за наші погані думки та вчинки, нашу пихатість, наш егоїзм і наші лінощі?  

Чи, може, хоче відшмагати нас батогом?  

На жаль, ми не є творцями власної долі, а лише глядачами.  

А тим часом корупція роз'їдає наші незрілі душі і затьмарює світло,  

Перетворюючи присягу на вірність на бляклу брехню  

І в тіні грошей ув'язнена чеснота  

Вмирає мовчки, всіма забута і покинута.  

Mon vers en français  

"La corruption"  

La corruption, plus cruelle que la guerre,  

Ronge nos rangs comme un poison insidieux.  

Sous l’uniforme, l’honneur devient une pierre,  

Et les mauvaises actions déshonorent la mémoire des actes des aïeux.  

Comme les obus russes, notre corruption  

tue tout le monde et des civils et du personnel militaire.  

Elle détruit notre société de l'intérieur par son influence suicidaire.  

Nous voudrions sortir du cercle vicieux de la corruption,  

mais nous ne faisons rien, ou nous voulons que d'autres nous aident de l'extérieur.  

Sur les champs de bataille sont les meilleurs.  

En attendant chaque hryvnia volée est un drone ou un gilet pare-balles qui n'est pas acheté, et la vie des défenseurs sur la ligne de front est gâchée.  

C'est avec un secret plaisir masochiste que nous nous forçons à faire très mauvaises.  

Dieu voudrait-il nous punir pour nos mauvaises pensées et actions, notre arrogance, notre égoïsme et notre paresse?  

Ou pourrait-il vouloir nous fouetter avec une cravache?  

Malheureusement, nous ne sommes pas les créateurs de notre propre destin, mais seulement des spectateurs.  

En attendant la corruption ronge nos âmes immatures et souille la lumière,  

Fait du serment d'allégeance un mensonge fané  

Et dans l'ombre de l'argent, la vertu prisonnière  

Se meurt en silence, oubliés par tous et abandonnée.