Les Étapes des Relations Humaines

Мій вірш французькою мовою  

"Етапи людських стосунків"  

Спочатку погляд, в якому дві душі промовляють одна до одної,  

Емоційна тиша, невпевнений сміх,  

Потім світлі слова, які розгортають серця,  

Мов ніжне джерело, що проганяє печалі.  

Потім руки, що приручають одне одного,  

Обіцянки, дані під зоряним небом,  

Слова, слова, слова,  

Таємні клятви, що відкривають ночі пристрасті,  

І дні, зіткані з мрій про спільне майбутнє,  

де ми щасливі і радіємо бути разом.  

О, ті чудові дні такі дорогі нашим серцям, де  

ми веселі, безтурботні і  

мріємо про довге і комфортне життя разом,  

Але потім приходить буря, коли все здається згаслим,  

Сумніви, сльози, шляхи, що розходяться,  

Кохання, що розбивається або відкриває себе заново,  

Як палаючий маяк у темній ночі.  

І все ж, поза жалобою і полум'ям,  

залишається чистим відбитком того, що нас запалює.  

Mon vers libre en français  

"Les Étapes des Relations Humaines"  

D’abord, le regard où deux âmes se parlent,  

Un silence ému, des rires incertains,  

Puis les mots légers que les cœurs déroulent,  

Comme un doux printemps qui chasse les chagrins.  

Ensuite, les mains qui s’apprivoisent,  

Les promesses faites sous les cieux étoilés,  

Paroles, paroles, paroles,  

Les serments secrets que les nuits de passion dévoisent,  

Et des jours tissés de rêves d'un avenir commun,  

où nous sommes heureux et fous de joie d'être ensemble.  

Oh, ces jours merveilleux sont si chers à nos cœurs, où  

nous sommes amusants, insouciants et  

nous rêvons d'une vie commune longue et confortable,  

Mais vient l’orage où tout semble éteint,  

Les doutes, les pleurs, les chemins qui divergent,  

L’amour qui se brise ou bien se réinvente,  

Comme un phare ardent dans la nuit qui tangue.  

Pourtant, au-delà des deuils et des flammes,  

Reste l’empreinte pure de ce qui nous enflamme.