La tour Eiffel

Мій вірш французькою мовою  

"Ейфелева вежа"  

О Залізна Леді, королева паризьких небес,  

Твої сталеві арки танцюють з хмарами на вітру.  

Берегиня часу, дзеркало давніх віків,  

Ти сяєш ввечері вогнями ліхтарів, як повітряний радіомаяк,  

Поки біля твоїх ніг закохані  

обмінюються клятвами вірності  

зачаровані цим магічним сяйвом.  

Вони відчувають у повітрі твій енергетичний магнетизм.  

Закохані залазять у твої залізні надра, обідають у твоїх ресторанах, роблять селфі з висоти пташиного польоту.  

І все це так красиво.  

І ти дивишся на все це зі спокоєм єгипетського сфінкса.  

Ніби кажучи, що все буде добре.  

Пам'ятник зухвалості, мрія Гюстава Ейфеля,  

Ти кидаєш виклик рокам, незмінна і вірна,  

Вічний символ романтичного Парижа.  

І коли на місто опускається глибока, темна ніч, ти, немов мовчазний вартовий,  

охороняєш спокій парижан,  

Підносячись вгору над далекими дахами будівель і гармонійною Сеною.  

О Ейфелева вежа – людська зірка інженерного генія, ти блискуча і неповторна.  

Mon vers en français  

"La tour Eiffel"  

Ô Dame de Fer, reine des cieux parisiens,  

Tes arches d'acier sous l'effet du vent dansent avec les nuages.  

Gardienne du temps, miroir des anciens âges,  

Tu brilles le soir avec les lumières des lanternes, comme un phare radio aérien,  

Tandis qu’à tes pieds, les amoureux  

Échangent des serments des vœux de fidélité  

sont fascinés par cette lueur magique.  

Ils ressentent dans l’air tes magnétisme énergétique.  

Les amoureux grimpent dans tes entrailles de fer, dînent dans tes restaurants, prennent des selfies à vue d'oiseau.  

Et tout cela est si beau.  

Et tu regardez tout cela avec le calme d’un sphinx égyptien.  

Comme pour dire que tout ira bien.  

Monument d’audace, rêve de Gustave Eiffel,  

Tu défies les ans, immuable et fidèle,  

Symbole éternel d’un Paris romantique.  

Et quand la nuit noire et profonde tombe sur la ville, toi, comme une sentinelle silencieuse,  

Tu gardes la paix des parisiens,  

S'élevant au-dessus des toits des bâtiments lointains et la Seine harmonieuse.  

Ô la tour Eiffel – l'étoile humaine du génie de l'ingénierie, tu es brillante et unique.