Зневажені місця

Зневажені місця  

– Заброшка?..  

– Ми не кажем так. Покинута – так, але в нас навіть так не кажуть. Кажуть по імені – хто там жив, або по кутку,  

більшість – не так давно оставлені і ми знаємо хто там жив, знали і їх  

Ви не в курсі напевно, про всі такі місця мною написані роздуми-розповіді. Всі про своє, але цей куток з такою, саме цією хатою – став центром моїх розповідей.  

Кажу лише як це сприймається, це мене зовсім не ображає – якщо раптом так покажеться. Але – напружує, це правда.  

"Заброшка" – звучить грубо і зверхньо, зневажливо – бо це не заброшка....  

Покинута?.. Ну і не покинута – бо ніхто не покидав, звучить наче змушено, або заставили через силу. І це не так.  

А от Оставили, Оставлена – враження, наче з обійстям попрощалися. Це вже вірніше, хоче, Я чесно і справедливо дещо зневажаю таких людей  

Готовий двір, хата, все є по мінімуму, особливо, якщо враховувати – що тут до моменту переїзду – і досі живе людина, чиясь мама чи близька.  

Одна справа – коли людина дійсно стає немічна і навколо одні ханжові черстві чужі, при яких пройшло близько 40 років, туди-сюди – ніхто не подбає, всім ви чужі, одна надія – що з кимось із рідні чи своїх людей можна де-інде дожити, може навіть в злагоді… друга справа – коли людина наплювательські все кидає, навіть не попіклувавшися про можливість – когось заселити, попросити дбати про хатинку своїми силами, по мірі, щоби вона не самознищилася.  

Може в мене і є певне ставлення до таких заброшених осіб  

Але і без мене – все було і буде як станеться.  

Замість вишукувати невзгоди в других – краще плекати чесноти та мораль в себе, свої вміння, волю, наміри, спроби та дійсні докладення старань.  

Я обираю сааме це останнє. Щось буває негарно, але дивитися треба прямо, а не по сторонам. Всяке буває.  

Тільки пряма ситуація сприяє покращенню чи розумінню ситації по факту.  

Черговий раз зі мною попрощилися, Оставили. Смішні їх докори. А вони і не розуміють, і не хочуть, НЕ ХОЧУТЬ, догадуватися – що я розумію всю правду про себе, їх надуману і легкодумні висновки.  

Я себе бачу, мої дорогі, але не все мені подвласно. Я розумію себе, що я думаю, як в мене виходить в тій чи інші ситуації і як не виходить. Все бачу за собою і за вами; не все можна усвідомити та виважено зробити, сказати, вчинити.  

Буває. За кожною буває, за кожним.  

Хто займається самовихованням – мене зрозуміє.  

Асбурд, сумасброд, логіка, навмисні мрійливі марення, планування, наміри, хотіння далекі і близькочасні.  

Чується мені, здається – що буду один я плекати свою «Знесиленість», ту слободу, відволікати її від втоми та саморуйнації  

В лютому-березні – спиляв закривавші стріху дерева: цей чорноклен та бузина сильно налягли на стріху та сильно тінили дім.  

Не думайте, що ремонтні роботи там ідуть. Могли би йти. Але є сусіди… тому там наводжу лише зовнішні підчистки, непомітний благоутрій, і зовсім не самої хати.  

Тільки коли я буду Сам, а це станеться – тоді можна буде.  

А іншої сторонни – якщо такі дії, мрії, оцей благоустрій мені допомагає психічно, очищає мене, мої думи – то нехай буде напівіснуюче, нехай.  

Сторони горизонту важливі для своєї богемності, в найкращому сенсі цього слова.