без

трава по всьому тину, запущені кружки,  

плита печі ковтає сажу і туманів слину,  

пориті ямами стежки – кроти й тхори полюють видко;  

бувале сонце проглядає крізь гілки:  

обрамлені зарослі вертаються назад  

і по ночам, крізь їх вершки не видно зорепад,  

хитаються, північно малюються у Вирі.  

Я двічі не вертався. Десь є іще третій.  

Без жалкостей по собі і без наявних муз;  

Валет Піковий і бубновий туз,  

хрестова 6 і вірний фаталізм –  

товстенний канат по відчаю низам.  

В мороз сонце морозить, в похмурість хмурість зригує себе;  

десь, на Всепрощі когось жостко колотить -  

прийняти прощення, буває – як гірко згрішить.  

В Пагуби, як в Переродженні все – фіолетово-сіре  

2025-02-06