роздуми_не жив - не треба

не жив – то й не треба. що прочитав – то й моє. завжди вдавалося точечно вірно обирати книги під себе, як і фільми та музику. Далі можливостей моєї долі Я не скакну: що дано, що вдалося з того всього закладеного з даного мені – то і маю. В мільйонери не вийшов, навіть в тисячника, зате нікого не вбив. в Сумах пожив – з мілюзгу, але всі моменти та місця – це самі вартісні, пам'ятні та щоразу любимі. Так вийшло, що люблю Суми без людей, бо їх в мене майже і не було. Мені дуже важко вгодити: не тому що все не гоже, а тому що улесливість і лицемірство, підлабузництво – протилежні речі і не мають існувати біля мене. Тільки чесність, тобто – Справжність, вона, цінується понад все. Дай мені узнать людину – яка вона справжня, зрозуміти це – і від 85% – це буде найкраща знахідка серед мільярду інших.  

Я й досі мрію стати почесним громадянином Сум, але це мої фантазії. Бо бути фанатом Сум, по-Шеврону – це треба вміти і розумітися. Найбільший здобуток від Сум Я отримав вже – ту саму Сумчанку моїх мрій, заслужений дійсний образ, хоча люди плинні. Та Я віддячив йому, цьому дарові – увіковічнив їх в своєму поетичному концепті.  

Я ж нічого толком і не вмію. Воно то не є критичним та загубленим: були б інструменти та практика. "Не умеешь – научим... " – ця частина радянського девізу ще зі школи дуже радувала, втішала і мотивувала, надихала навіть. Коли щось виходить – дуже радісне живе відчуття. Зовсім недавно, будучи на підробітках, вперше взяв в руки відбійний молоток – який кайф!  

Вся біда вмію-не вмію не в змозі могти, а в наявності матеріалів та вольності ними орудувати. Знаєте, що в мене на умі: знайти собі маленьку дачну лачужку чи хату-слободу, це та що з глини і палок – і жити там, постійно покращуючи її, приводячи в порядок та гармонію. Якби ж дачний домік, отой, 2х2 м!.. Це було б щастям.  

І іще, вдосталь вже нагулявшися на Подолі, мрію там знайти квартирку, щоби співіснувати там з господарем чи по собі і любити столицю місцями і людьми. Бо з 2013-го Я посіяв там частини своєї душі – і вони зійшли, щедро й неприхітливо, стихійно.