Виснаженiсть слободи

Виснаженість слободи  

Напевно це думається тільки мені, потрібно тільки мені, вважається тільки собі – через наступаючу літність, зростаючу втому, витаючу сімейну безтурботність, впадаючу в маразм старушенчого відсторонення, аскетизму.  

Втомлює все це майно: яке постійно зраджує, важко дістати, яке безглузде;  

постійна боротьба з брудом – до безглуздості, з пилом – іще безглуздіше:  

з пилом боротися, це як з людьми – постійно, постійно, Карл, звідкись з'являються, невідомі, чужі, злі, прибандичені, неряхи, безсовістні – щоби шкодити, де б вони не опинилися...  

і ти для них, зі своєю протилежністю – як той пінгвін:  

– Чистота – залог здоровья! – Кит Всесвіту:  

– Здоровье – прежде всего!  

Одна занедбана оселя й дворик, інша занедбана оселя й дворик, наступна – всі покинуті, нежилі, деякі вже руйнуються з різних причин.  

і всі вони – майже мої, бо біля мене.  

І все захаращене пусткою занепаду.  

Вперше, в міру дорослі сподівання на власне душевно-сімейне угіддя, прийшло в 2012му, влітку, але пісня Votex вже все знала й оповіла мені про невдачі. Та поки їх не зазнав – насолоджувався цими тихими мріями про сад, сінокіс, платтячка поруч...  

З 2017, вже як рік, коли Я зустрів Ту єдину свою... будучи сам.  

Формую вишневий сад, формую природній тин та межі цього поля трав, дикий чи здичавілий виноград брикається і хоче залишитися, підчинити своїй екосистеми все – з ним треба домовлятися нам своїх умовах;  

там будуть красиві алеї дерев, плодових і лісових; Я хочу красивий класичний клен, хочу берест; здаля видно гору: все висаджую там жолудь – а він все гине, треба деревце, буде яструбам на втіху;  

хочу грушу з мілкими плодами – вона рідне місце для жуків-Оленів та шершнів...  

Всі висадки, прополювання, формування роблю інтуїтивно, відносно гармонізації з собою, хоча не все хочеться повторювати, як в інших  

Будую, поки в думках, свій осередок для себе. Якщо б ти сказала, кохана М: знаешь, всё таки Я хочу любить тебя и быть с тобою, и рай в шалаше... Да черт с убогими... молодость уже на крыльях осени  

Із тих "лачуг", декількох хаток, мені до вподоби хата-землянка. Вона на відшибі, вона маленька і якраз біля неї все, чого душа просить: поляни, балки, гора, ліс, майбутній вишневий сад, який утворить алеї та місце дозвілля. Там навіть нікого не видно, ніхто не бачить майже тебе. А в літню пору, коли все жарке, буяє, росте – взагалі непроглядно.  

І твої тілесні сподівання виправдяться, повністю.  

Та це, якщо ти раптом захочеш цього і втомишся від людей і всього з ними пов'язаного, як Я.  

Знесилені види: https://yapishu. net/book/407468  

Знесилені місця: https://yapishu. net/book/407720