Дотик...

Моя любов,  

Ці білі крила,  

Від темряви далекий світ,  

Така м'яка і вірна сила,  

Щастя прозорого блакить  

І я у цім прозорім світі,  

Блакиті ранньої весни,  

Гріюсь теплом живої миті,  

Ніжусь у хвилях доброти.  

Моя любов,  

Бажаних вуст натхнення,  

Початок несміливих мрій,  

Таємний дотик одкровення,  

Один, замість мільйонів слів.  

І на руках несе, рятує  

Знову від бурі і дощу,  

Мій затишок, де не вирує  

Біль нескінченного жалю.  

Я ще живу у цьому порятунку,  

У забутті оманливих турбот,  

Де тішить погляд лагідного звуку,  

Виразний смак квітучих насолод.  

Моя любов,  

Неначе білі крила,  

Ласкавий і відвертий світ,  

Така м'яка і вірна сила,  

Щастя одвічного блакить.