Лікар

Лікар. – Окрім виписки, вам нужна справка про лікування?  

Володимир. – Ну да, нужна.  

– Харашо, тоді ми будемо її робити, а Вам потрібно буде почекати до 16-ти годин вечору.  

– Гаразд.  

Виписку і справку принесли, коли вже добряче посіріло.  

Я вже був зібраний, попрощався з коллективом палати і вийшов… забувши про футболку висівшу в шкафчику. А Я любив цю футболку. Смішна ціна: бо щоби отримати щось – треба віддати навзаєм.  

І ось, з дорожньою сумкою, з випискою, після 10 днів жизні в лікарні, в цих досить чудових місцях міста, Я вже прямую по Дзержинській, вирішив прогулятися – аж в центр, до Укртелекому. Сніг, сильний мороз. Вчора -17 було. Пів 5-ї вечору. Дійшов до зупинки, дочекався №22-гу маршрутку «Дзержинка-СЕМстанція.  

В общагу приїхав в 17ій з лишнім, хв. в 20.  

Четвер, рання ніч 24го грудня 2009 р. Різдвяний вечір. Швидко перезібрався; поки їхав на Роменську, добряче розігрівся в руках, тому забив на рукаці, залишив в комнаті і, не затримуючися, знову відправився в центр.  

На концерт Другої Ріки. Там була 5-ка привезених виконавців, але мене цікавили тільки Друга Ріка. Вони виступали 4-ми. -18 – але мені було добре, без рукавиць, запал та адреналін допомогли, час від часу – ховаючи долоні під руками куртки, прижимаючи ліктями.  

Мене рвало від шаленства – від шаленства потрібної мені музики, її концерту, якого Я так запрагнув цієї осені, а може і давніше – того бувалого серпня.  

Кінець Цього концерту й початок Зустрічі з Дивовижею