Довго очікувана зустріч, репортаж, №1.2

ЗАГОЛОВОК: Довго очікувана зустріч, репортаж, №1. 2  

бо перший, №1 – було в заголовку і посту нижче:  

Якби не так, зустрiчi-моменти  

Можна прийти на побачення, ДОВГО-очікувану зустріч... <--pagebreak--  

Я написав їй, Зіроньці.  

Нарешті приїхав в свої кохані Суми.  

І як тільки зміг, одразу написав їй. Сказав, що жду Її, і жду лише "Приїду", її Так і всього позитивного з цим пов'язаного. Інше мене не цікавить  

Спочатку, навіть Голове повідомлення відправив, та знаючи силу її байдужості, справедливої – потім вже написав.  

Я люблю її, дуже, як і всіх інших  

бо – вселюб.  

Жду, спостерігаємо разом;)  

Чому Разом, якщо це моє лише? – Всесвіт – в Вас. Ви, кожний, хто бачить і реагує – Його іманація/прояв, дух  

Коли Я говорю, заявляю до вас, до інших людей* – заявляю свої слова, посилаю свою волю Всесвіту. Так Я підготовую Його – допомогти мені. А він дає, все завжди – бо байдужий.  

Байдуже й дає.  

*Я не вірю в інших людей – як ті, що творять той світ як я його бачу. Ці "поблажки" до взаємодії та очікування якоїсь людяністі – варті мені сильного напруження "снисхождения" до матеріальності навколо мене, ЧУЖДОЇ.  

В тому числі це стосується моїх коханих подруг.  

коли їхав і місто – виявив що в телефоні полетіла тел. книга – бо полетів плеймаркет і все що пов'язано з облік. записом Гугл, Гуглям. і номер Зіроньки теж... Але я знайшов його, попри все.