Якби не так, зустрiчi-моменти

Якби не так, зустрiчi-моменти  

Можна прийти на побачення, ДОВГО-очікувану зустріч,  

З готовністю насолоджуватися новим, миттями та тривалостями  

І провести його САМОМУ.  

Мається на увазі, що: зустріч відбудеться, так, але всі радості від неї ловитимеш тільки ти, сприйматимеш, радітимеш, бачитимеш неадекватно, чудернацько, сигнально – все сам.  

А вона просто вбиватиме час та думатиме про те, як повернутися додому, якими шляхами і що там вдома.  

Звісно, це може бути й зворотньо – на прикладі дівчини до хлопця. Сам же, пишу від своєї чоловічої природності.  

Можна скільки завгодно готуватися бути відкритим та СПРИЙМАТИ насолоджуватися як є і йти «куди ноги йдуть»  

Але все так дивно складається – лише коли ви обоє приготовані до побачення: Навзаєм називається.  

Знав, знаю по собі такі побачення: коли металічна лавка тепліша – за увагу тої з ким ти бачишся.  

Особливо злісні зустрічі бувають, коли в когось із вас свої плани, розписані по хвилинам, як галімійша екскурсія.  

тобто замість побачення, приходить КомандОр і нищить тебе,  

злісне побачення і тоді, коли замість знайомитися чи єднатися після довгої відсутності – хтось із вас починає перемолювати всі слухи, плітки та бруд когось.  

Краще взагалі відмовитися від такої зустрічі.  

Навіть якщо ви приїхали в Київ з далека чи з звідкись – в далечінь. Бувало в мене і таке.  

А Я завжди наперед готовлюся до розчарувань, тому мені завжди в кайф всі мої приготування та поїздки. Себе Я не розчаровую – бо вірний своїм настроям, завжди пригніченим.  

І це мій оптимізм, сила.  

Яким буде побачення, якщо воно трапиться цього місяця – побачимо.  

Спокуси вже огортують мене. Ну, знаєте: всі наглості та зухвальства, якими повниться голова та прихожі думки – чужі, але в нас присутні.  

І знаєте, це добре.  

Люблю ловити момент несподіваності від себе…  

…поясню.  

Те що стається в МОМЕНТ, в будь-яку ситуацію та подію, місці, ті слова і манери, які приходять САМЕ ТОДІ – це і є наша справжність.  

Мені складно з собою щоденним, особливо без щоденних тісних контактів з соціумом. Але коли певна ситуація, момент стається – я покладаюся на те, що утвориться в мені тоді.  

А як у вас?  

От і відчуття життя, кожного разу, на прикладах  

Всім буде своє