Голубине бачення своїх гнізд

Памятник-стіна.  

Пам’ять – в вікнах засина  

Ми пройшлися по засвіткам сонця  

Сушить спека й притягує твої два карих плеса  

Не віриться, що Я з тобою йду,  

До мосту через асфальтовий жар,  

Ти завідома причепурилася, Я – завідома схвилювався  

Ніколи не щастило прийняти в довіру скільки краси  

На двох майже одна біда,  

Моя – мала, твоя – більш-інакша.  

Знаєш, мене при тобі, на твоїх очах ще ледь тільки привідкрили  

А Я, вже втрачаючи твій шанс, іду собі вітряний.  

Все це, наше, твоє, п’янке – пам’ятник цим буттям  

Сторінки не виданих книг,  

Спогади для інших про твої карі плеса  

Голубине бачення своїх гнізд  

2024-05-24  

№2-ий твір про Зіроньку.  

Напевно, нам мало про що тепер є говорити  

Щось, розкажу. Здивую  

Перетаю де живе, як сім’я.  

Прийнаймні, спогади про неї й твори – лірична чистота.  

Хоч хтось тут серед буденів свята.