Підводний світ...

Заплющу очі, знов підводний світ,  

Мене до себе жити закликає,  

Де інше сяйво у хатах палає,  

Вже не згасає довгих триста літ.  

І щиро так до себе заклика,  

Посмакувати іншої любові,  

Пізнати справжньої, нарешті, волі,  

Які вони, у побуті, свята.  

Як це насправді мріять і бажать,  

Не рахувати кожен раз хвилини,  

Мов ти живеш останнії години,  

А з легким серцем далі мандрувать.  

Заплющу очі, знов підводний світ,  

До себе жити щиро закликає,  

Я дякую, з усмішкою промовляю:  

"Нехай на суші зірка ще (моя) горить".