У психлікарні

"У психлікарні"  

П'ятниця. Обідня перерва. Сидить психіатр Віктор Іванович в улюбленому шкіряному кріслі у своєму кабінеті і неквапливо п'є чай з вівсяним печивом. Раптом він чує з коридору чиїсь гучні крики про допомогу. Зацікавлений Віктор Іванович виходить зі свого кабінету і бачить як двоє кремезних санітарів у білих халатах  

тягнуть під руки по коридору невисокого повного чоловіка з сивим волоссям приблизно п'ятидесяти років на вигляд, а він відчайдушно чинить їм опір і щосили волає про допомогу.  

Психіатр Віктор Іванович підходить до санітарів і вітається з ними.  

—Рятуйте люди добрі! — волає чоловік.  

Ось Вікторе Івановичу, новенький пацієнт тільки-но прибув до нас у лікарню каже психіатру Віктору Івановичу один із санітарів на ім'я Сергій.  

—Ви мерзотники, не маєте права мене силоміць тут тримати кричить їм чоловік.  

—Ви хоч знаєте хто я такий? —кричить їм чоловік.  

—А хто ти такий? —питає в нього зацікавлено психіатр Віктор Іванович.  

–Я Зеленский! Я Зеленский! – кричить йому чоловік.  

—Чому ти так вирішив?  

—Мені про це сказав...  

— Хто тобі про це сказав?  

—Бог!  

Крик через стінку із палати:  

—Чоловіче, я тобі такого не казав!  

—Допоможіть будь-ласка люди добрі! —волає чоловік.  

—Куди його помістити? —питає санітар Сергій у психіатра Віктора Івановича.  

—Помістить його у четверту палату. Там в нас вже мешкають п'ять Зеленских, а цей пацієнт буде шостим відповідає йому психіатр Віктор Іванович.  

—Тільки не переплутайте Сергію номери палат, як минулого разу, бо в третій палаті у нас мешкають сім путіних каже йому психіатр Віктор Іванович.  

—Добре Вікторе Івановичу, відповідає психіатру Віктору Івановичу санітар Сергій.  

—Допоможіть будь-ласка люди добрі! — волає чоловік.  

—Стули пельку гівнюк каже йому жорстким голосом санітар Павел.  

Викрутивши чоловікові руки санітари потягли його по коридору далі...  

Кінець