"Verte!" (українською)

Життя до неба піднесе на крилах;  

Мить – вже у пекельному палаєш у вогні.  

Спокус, що сіллю рани посипає;  

Та в солодкій утопаючи в брехні.  

До ранку розквітають гавкатом;  

Безглуздо; краплями з очей стікаючи...  

До болю звичним вже для нашої палати  

Порожнечі черговим скандалом.  

Палке кохання є завжди крізь забуття.  

Проте, на крик як не вповай –  

Фіналом все одно завжди:  

"Ай, ну забудь! "  

Розірване на до та після те,  

Що лиш колись твоє було...  

То начебто буття?  

І нібито у грі, проте старій.  

Ноу вей – бос спереду  

Альтернативи – ні.  

Позаду в тебе; щойно ти зайшов –  

Одразу ж двері зачиняють.  

Гейм овер він на то і овер:  

Тільки-но до тебе, та одразу – поза лад.  

І ладним він ніколи  

І нікому не буває.  

Проте коли крізь мить  

Востаннє тебе пронесе;  

Перед очима з пам'яті  

Наріже фільмом із кумедним  

Чи, трапляє як нерідко,  

І сумним фіналом.  

Нехай та мить в тобі лише  

Горить не задарма.  

Та й начебто і все.  

Так просто важко іноді буває.