Помилковий виклик

"Помилковий виклик"  

Якось зимовим днем у Святошинське Управління Поліції  

(Святошинське УП ГУНП) зателефонувала жінка літнього віку, щоб повідомити про злочин випадковим свідком якого вона стала.  

Після третього гудка слухавку телефону взяв диспетчер поліції Валерій Олексійович.  

—Алло. Ви щойно зателефонували до Святошинського Управління Поліції сказав він.  

—Здрастуйте сказала йому літня жінка.  

—Здрастуйте ввічливо відповів він їй.  

—Я хочу повідомити вам про жахливий злочин.  

—Який саме злочин?  

—Я щойно бачила на зупинці п'ять замерзлих трупів...  

—П'ять трупів?  

—Так, саме так.  

—Ви що мене розігруєте?  

—Ні, я кажу вам абсолютно серйозно. Я бачила їх на власні очі і тому одразу ж вирішила зателефонувати до поліції.  

—Як вас звати?  

—Мене звуть Галина Дмитрівна.  

—Скільки вам років?  

—Мені скоро буде вісімдесят п'ять років.  

—Де ви живете?  

—Я живу на Подолі на вулиці Борисоглібовська 4 поверх 3, кв. 65.  

— На якій саме зупинці зараз ви знаходитесь?  

—На вул. академіка Єфремова є зупинка маршрутки № 437.  

—Зрозуміло.  

—Приїжджайте швидше сюди.  

—Чекайте на приїзд поліції і нікуди звідси не йдіть.  

Диспетчер поліції Валерій Олексійович терміново зв'язався з колегами та за адресою вказаною літньою жінкою терміново виїхала СОГ разом із кінологом та службовим собакою.  

Через двадцять хвилин мікроавтобус із СОГ під'їхав до зупинки біля якої стояла замерзла жінка похилого віку в заячій шубі, вовняній шапці і з продуктовою "авоською" в руках.  

Двері мікроавтобуса різко відчинилися і з нього на асфальт вискочили члени СОГ.  

Стоячи біля мікроавтобуса з працюючим двигуном вони здивовано озиралися на всі боки, бо ніяких трупів ніде не було видно.  

Керівник СОГ Петро Сергійович подивившись по сторонах і відкашлявшись, підійшов до літньої жінки і представився їй.  

—Отже, Галино Дмитрівно, де ж ви бачили на зупинці п'ять замерзлих трупів?  

—Так, ось вони.  

—Де саме?  

—На автобусній зупинці.  

—Де ви їх бачите?  

—У кутку під лавою лежать!  

—Я їх не бачу.  

—А Ви нахилиться і побачите.  

Нахилившись, керівник СОГ Петро Сергійович заглянув під лаву і побачив там п'ять мертвих замерзлих голубів.  

— Але ж це просто голуби!  

—Бідолахи, вони замерзли на смерть, сказала йому Галина Дмитрівна.  

—Галино Дмитрівно, ви відвернули нашу увагу на нісенітницю, а в цей час десь зараз сталося справжнє вбивство і терміново потрібна наша присутність відповів їй серйозним тоном керівник СОГ Петро Сергійович.  

— Але ж для нашого Бога всі ми "тварі Божі" сказала йому Галина Дмитрівна.  

— Ех, що з вами говорити сказав їй керівник СОГ Петро Сергійович, зрозумівши, що сперечатися з нею безнадійно і пішов назад до мікроавтобусу.  

—Помилковий виклик сказав він водієві мікроавтобуса Сергію Вікторовичу.  

Усі члени СОГ сіли у мікроавтобус та поїхали назад.  

Кінець