Саморобна охоронна сигналізація

"Саморобна охоронна сигналізація"  

Ця курйозна історія сталася п'ятнадцять років тому у селі Усатове Одеської області.  

До Миколи Сергійовича повадився лазити на садибну ділянку за помідорами його сусід 67-річний відставний полковник на пенсії Віктор Петрович.  

Головне, що Віктор Петрович не тільки нахабно без дозволу лазив до нього на садибну ділянку за помідорами, а й при цьому необережно витоптував йому всю розсаду помідорів на грядках своїми величезними кирзовими чоботями 45-го розміру.  

Миколі Сергійовичу ніяк не вдавалося зловити на місці злочину за крадіжкою помідор зі свого городу нахабного сусіда Віктора Петровича.  

А як мовиться у відомому прислів'ї: "не спійманий – не злодій".  

Фактично доказів ніяких не було, що це саме сусід Віктор Петрович його помідори з городу тягає.  

—Що ж мені робити?  

—Як мені вберегти свій врожай помідор від злодійкуватого сусіда?  

—Треба мені зробити охоронну сигналізацію і поставити відеокамеру вирішив одного разу Микола Сергійович.  

Поїхавши на машині в Одесу до "Епіцентру" Микола Сергійович купив там відеокамеру "Reolink RLC-810A" з об'єктивом на 8 МП з роздільною здатністю запису відео 4К, з режимом нічної зйомки та записом відео на SD-карту пам'яті, а також інфрачервоні датчики руху та потужні LED-ліхтарі. Привіз Микола Сергійович із  

"Епіцентру" на машині цей весь "скарб" до себе додому і став монтувати систему відеоспостереження за своїм городом.  

А паралельно він став виготовляти саморобну охоронну сигналізацію, що складалася зі старого касетного магнітофона, гучномовця, діодів, плати від старого кінескопного телевізора та персонального комп'ютера.  

Закінчивши виготовлення саморобної охоронної сигналізації та змонтувавши систему відеоспостереження за своїм городом, Микола Сергійович сховався з бейсбольною битою за рогом свого будинку в засідці та став терпляче чекати настання сутінків.  

Втомившись весь час нерухомо стояти на ногах, він сів на землю поклавши поряд з собою бейсбольну биту, сперся на стіну будинку і через деякий час заснув.  

Коли на вулиці стало зовсім темно, то почали запалюватися по черзі жовті ліхтарі біля дороги, але біля будинку Миколи Сергійовича ліхтар був розбитий хуліганами і тому його садибна ділянка вночі не була освітлена.  

Ця обставина неодноразово допомагала його сусідові Віктору Петровичу вночі лазити до нього на садибну ділянку та красти помідори з городу.  

Через деякий час почувся обережний шерех біля паркану, тріск дерев'яного штакетника, через який нахабно ліз його сусід Віктор Петрович, а потім тихий голос Віктора Петровича, який тихо вилаявся матом, бо в темряві перелазячи через паркан на садибну ділянку до Миколи Сергійовича, він ненароком зачепився правою штаниною за штакетник і відірвав великий шматок тканини зі своїх штанів. Зістрибнувши з паркану на землю Віктор Петрович обережно озирнувся на всі боки і не побачивши нічого підозрілого, пішов обережними кроками вже протоптаною стежкою на город Миколи Сергійовича.  

Прийшовши на город Віктор Петрович дістав з кишені куртки невеликий ліхтарик на пальчиковій батарейці та поліетиленовий пакет і нахилившись став обережно підсвічувати собі ліхтариком щоб зривати стиглі червоні помідори з куща та класти їх у свій поліетиленовий пакет.  

Раптом на садибній ділянці яскравим білим світлом засвітилися led-ліхтарі, встановлені Миколою Сергійовичем, і одночасно з гучномовця на стіні будинку різкий і надтріснутий голос Гліба Жеглова у виконанні актора Володимира Висоцького вимовив начебто над самим вухом Віктора Петровича свою знамениту фразу з кінофільму " Місце зустрічі змінити не можна": "злодій повинен сидіти у в'язниці". Від несподіванки Віктор Петрович кинув на землю поліетиленовий пакет із щойно зірваними стиглими червоними помідорами і кинувся бігти до паркану.  

Але шлях до паркану йому перегородив Микола Сергійович, що вийшов з-за рогу будинку, з бейсбольною битою в руках.  

— Ось хто тут краде ночами мої помідори сказав він.  

—Миколо, я і не думав що це твоя садибна ділянка.  

— Я ненавмисно сюди зайшов.  

— Я просто в темряві заблукав і переплутав зі своєю садибною ділянкою почав виправдатися перед ним сусід Віктор Петрович.  

— За "ненавмисно б'ють відчайдушно" загрозливим тоном відповів йому Микола Сергійович ритмічно постукуючи бейсбольною битою по своїй долоні.  

—Миколо, не треба мене бити. Я... я вже йду звідси відповів йому заїкаючись від страху Віктор Петрович.  

—Врахуй Вікторе, у мене є відеозапис з камери спостереження як ти крадеш з моєї садибної ділянки помідори і якщо ти ще раз приїдеш до мене вночі на садибну ділянку красти мої помідори, то я спершу тебе від душі поб'ю цією битою, а потім здам у поліцію відповів йому грізним тоном Микола Сергійович.  

—Я тебе зрозумів Миколо. Цього більше не повториться, відповів йому Віктор Петрович.  

— От і добре, а тепер провалюй з моєї садибної ділянки та як найшвидше поки я добрий сказав йому грізним голосом Микола Сергійович і переляканий Віктор Петрович стрімголов побіг до паркану і одним махом перемахнувши паркан зник у темряві вулиці.  

Більше сусід Віктор Петрович нахабно на город до Миколи Сергійовича за помідорами не лазив.  

Кінець.