Мамі

Коли навчались в школі ми,  

Тоді коли були дітьми,  

Ми не цінили миті ті  

Коли із матінкой були.  

Не розуміли ми турботу,  

Котру давала мати нам,  

За котру часто ми кричали  

Так сивину їй добавляли.  

Вже рік пройшов, та не один  

Тепер не діти – юнаки.  

Та згадуєм дитинство ми,  

Й ті теплі руки, колискові  

Й обійми ніжні і турботу  

Котру давала мати нам.  

Згадаймо й витівки свої,  

Які їй віку добавляли.  

Як ночі мама не доспала,  

І як вона не до їдала,  

Як сльози щирі проливала  

За перемоги наші всі...  

Минуло вже багато часу,  

Тріпати нерви перестали  

Її ми стали розуміти,  

І дякувать тепер за все.  

Спасибі, мамо, за дитинство  

Яке подарувала ти.  

І вибач, ненько, за турботи  

Яких причина була я.