Житла з іменами

Про квартирування.  

№1. В своє перше житло Я в’їхав 1 червня з легенькою сумкою, з постільним та одиницею змінного одягу та білизни.  

Літо сприяло легковісності. Приїхав, фактично втікши з дому із скандалами. Такі в мене мама. Брр…  

Приватний будинок. Спав в залі, на тимчасових основах. Тобто – окремого житлового кусочка, ліжка, не було. Користувався підручними речами: на кухні, місце в залі – не займаючи, не розкладаючи, на ніч застелаючи – зранку все ховаючи, як на виїзд. За весь час перебування на хаті №1 в мене було мінімум речей – все вміщалося в одну неповну сумку.  

Перебування на цій квартирі було майже легким, відновлюючим та сповненим сподівань на своє проживання в Сумах, після нещастя – по імені 2012-2013-ий навчальний рік, бо все було пов’язано на цій хронології.  

Цікаве:  

– лише автостоп, без грошей. Лише кожен 5-ий віз/брав – бо міг.  

– якийсь когут, запропонував і звозив мене в якесь село на заробітки в нього. Пригодницько-гарно провів вихідні і Зелену неділю.  

– допоміг одногрупниці в пошуках квартири і переїзді. Її батько дуже призирливо дивився на мене весь час.  

– дарував сині троянди. Через величезний розмір коробки – походило на невдалу пародію на Термінатор-2  

– новий альбом Megadeth, який зайшов лише після вдалого компанування із скачаною рідкісною концертною піснею  

– пошук роботи. Антон з Еделем знайшли, а Я ні – помилився адресою.  

– Ящик трубочок із згущеною: початок моди купляти улюблені солодощі ящиками.  

– Достоєвські читання  

– цікаві знайомства  

Та з липня на мене почав тиснути дідусь, господар будинку. Прийшлося щось думати, тікати від нього.  

Квартира №2. Перша квартира, яку Я сміливо та відверто називав Домом. «Йду Додому», «вже Вдома».  

Після квартирування «на стільці» в дідуся та трохи різких шалених витрат на агентство і квартплату для нового житла – нарешті мав свою кімнату, інет, жив в новому для себе мкр-ні Сум і що найбільшим бонусом – близько біля кв. Яни. Адже в свою чергу, зовсім нещодавно, Я допомагав їй з переїздом, справляли новосілля і допомагав чим міг.  

Цікаве:  

– Неймовірні вечори, Неймовірні магічні ранки, Прекрасні денні години з нарівні прекрасними відпочинками після прогулянок,  

– Підробітки з хорошою оплатою  

– Знайшов тривалу роботу  

– Здійснення моментів із мрій про Суми  

Прожив в цій богемі таки трохи – три місяці. Виявилося, що чоловік, в якого Я квартирував – був орендар орендаря, завжди не договорював суті, хитрив… та й обхитрив. Але що ж.  

Отож, вдалося переїхати в кв №3: в новому для себе мкр-ні Сум, далеко від Центру, реально далеко та іще трошки дальше.  

Але як тільки переїхав – до роботи стало йти якихось 7 хв.  

Враження:  

– часто гуляв в пам’ятних та улюблених з дитинства місцях. Часто було так прекрасно сонячно та світло – що все те магічне сяйво часом відбивалося мені в снах;  

– святкування днів народження в добрій компанії;  

– перші виїзди в Київ на літ вечори, Майдан  

– зустріч Нового року в Сумах, на площі  

– через лінь вставать – пропустив спеціальний концерт Океану Ельзи з оригінальним складом групи: Гудімов, Хусточка, Глизін, Вакарчук. Зате наступного ранку – вставать було не лінь. Але концерту вже не було.  

В цій хаті №3, не було провідного інтернету – користувався своїм через модем  

Кв. №4 – Богема-2.  

Дім, Рідний Дім. Прийшов час з’їхати з хати №3, бо настав момент психологічного дискомфорту в побуті з господаркою.  

Знайшов житло на Православне Різдво. Зірки зійшлися, зійшлися вдруге.  

Якраз, саме ця квартира – приватний будинок, заслужила називатися «моїм домом»: стало можливо говорити це з чистим сумлінням і світлом «Я вдома! ».  

Пів року прожив в цих дивних, але майже рідних місцях – пів року. Було все і всяке:  

– Були конфузи з ментами і підставою;  

– Звільнення з роботи. Світла мить 17 лютого. Пам’ятне фото.  

– Мій перший цистит в 24 роки,  

– Побачення та короткі знайомства  

– Примирення з колишньою,  

– Гості, любимі та нові  

– Нові захоплення – що відкрили геометричну прогресію стежок пізнання.  

– Стався «Прометей» – фільм, надважливий. І на третій день до мене дійшло…  

– Другий приступ Хандри. Відійшло.  

– Сумський Майдан та момент його розгону.  

– Початок Метео-діяльності. Відкриття Клубу Любителів Метеорології.  

– Придбав свій перший Цифровик.  

– Спальний мішок, Туррюкзак, Металодетектор. Так Я розратив гроші, накоплені на … як приклад – на концерт Депеш Мод, на який не сильно й хотів.  

Далі, йдуть переліки місць, де Я був не довго: про які нічого не хочеться пам’ятати та особливо згадувати – якісь тимчасові ночівлі, де не хочеться ночувати, жити, бувати. Без огиди – просто там мені не місце. Тож…  

Хата 5-та-незарах. Після бєлки господаря в хаті №4 – поки переносив вєщі до іншої «хати» – мене з неї попросили.  

Дивні створіння, з хитрими недовірливими поглядами, зкацаплена сімейна пара, когути – словом. Так що за тиждень, рахуючи виїзд з №4 – Я побував в трьох хатах – рахуючи хату 6-ту, якщо по порядку.  

Та до числа своїх квартир – зараховую тільки ті, де ночував і де мені було відрадно, по мірі спокою та злагоди. Так що когути – не в щот, але і наступна після них хата самолюбивої бабуськи – тож не в щот, хоча:  

– там Я багато ночував  

– там був класний сусід-міліціонер,  

– і там Я забув свої уроки-нотатки по норвезькій мові.  

– Даже Курочка заходила  

– Екзистенциадарь.  

Але ні фото, ні приємностей – нічого такого не виділяю. Просто – бував там.  

Від цієї бабульки, в торопях, на початку вересня, Я з’їхав до іншої хатки, яку офіційно рахую як №5-В Бармена.  

Ночував в цій хаті пару днів, а потім поїхав в село – копати картоплю. По приїзду, все там перестало мені подобатися: не помитися, ні постіратися… бруд навколо, не прибратися. Через агентство – знайшли мені всякі варіанти: де було погано, де бзділо, де якась фігня, не помню… не думаючи довго і не шукаючи далі – обрав де бзділо: бздо вийде, а блага – остануться.  

Настав час Хати №6-Горького. Коли питали:  

– Де ти Живеш? – Кажу:  

– Живу на Горького. – У відповідь відразу,  

– Ого, модний! І що всьо є?  

– Всьо є, тільки нікого водить ніззя. А так всьо є.  

По приїзду-переїзду в квартиру – кімната була провітрена і все було добре: заїхав 16 вересня пізно. Поча робити багато фоточками – випадкових стихійних фоточок, на мобільний. Почалися часи «романтік». Всякого бувало, злого – вкрай мало, навіть не знаю чи було, хіба що аж під кінець 5 року проживання в хаті №6, опустимо.  

Із Цікавого:  

– як тільки Я зробив вибір на користь квартири на Горького – внутрішній голос сказав мені: що мені доведеться бути тут аж 5 років! – Такий довгий застій на одному місці – бентежив мене, але Я прийняв. «Що ж…»  

– познайомився з різними доленосними особами, як в Київі, так і в Сумах.  

– ФотоРазгільдяйство/Нінель Шмак-Шмак  

– Літтусовки в Київі  

– втратив Антона.  

– Декілька разів, майже щорічно, нападала дика скука. Абсолютна дика. Не знав куди подітися, нічого не хотілося, і не цікавило. Тільки й того – що дихав та спав, моргав, кусав і всякі примітивні речі. По два тижні тривав цей процес.  

– набув, собі свою улюблену підходящу зачіску.  

– знайшов тривалу роботу і мав грошей предостатньо для своєї скромності.  

– Знайомство з чудовим колективом.  

– Гуляв в Глухові  

– Поява Сільвії в сім’ї  

– Повернення «Сеструні»  

Тривав-закінчувався 5-ий рік життя в кв №6. в кінці липня, мене в черговий раз попросили. На цей раз – Я взявся за пошуки житла, безкомпромісно і при цьому потратив багато останніх грошей. Мало того – що Я нищеброд, так і поява хронічного геморою, «раптово» заробленого в хаті №6 – спустошила мої можливості та заощадження. Перехід до нового життя після старого, затертого і застоєного за 5 років – відбувся як завжди буває: мобільненько, в русі.  

Переїзд, це ж цікаво завжди – нові пригоди і досвід.  

Кинуло мене, сам себе кинув на два агентства. Але Перше, після сотні варіантів чортових куличок, все-таки видали мені адреси. Перебуваючи за однією з адрес – мій внутрішній голос сказав мені: ТУТ, Це Вона. Я не схильний зупинятися на поганому – лише через те, що думки рояться. Але й не хотів чортових сіл на окраїні Сум, хотів жити в квартирі з усім, з усім квартирним. І ця квартира, попри галімої Першої кімнати – мала все необхідне. Так Я зупинився в Квартирі №7-1.  

Перший місяць минув більш-менш щасливо – з коханою, в лікарні – це добре; ночував Я в тій убогій залі – мінімум днів. Але спати було здорово. Я всім був задоволений, навіть убогістю. Закінчувався Серпень і Я захотів з’їхати. Знайшов «хатку». Але в останню мить, бабуся тої хатки мене відвадила – причину, напевно на ходу придумала. І в цей момент, хазяйка цієї квартири №7 дистанційно, почувши – «що моя тут не хоче бути», запропонувала перейти в Кімнату поруч, про яку Я натякав раніше – але там було дорого для мене.  

І ось, 1 вересня Я переїхав, перейшов іншу кімнату «2» квартири №7-2 – Богема. Хороми – відносно того «раю» для штукатурки і пилу.  

Вступивши в цю Нову кімнату – Почалося все те, про що Я так мріяв, після Першої Богеми, на кв. №2 – продовження тих Благословенних днів життя. Богема-3 наступила. «Звучить як назва якогось супутникового апарату»  

Цікаве:  

– Знайшов тривалу роботу.  

– Нервози стали атакувати мене  

– Розрив з людьми.  

– Знайомство з чудовим колективом.  

– Пригоди різного змісту.  

– Електро-ковдра  

Треба було покінчити з цим негативом, залишити місце – де все шкереберть. Недобогема. Ні, годі! В кв. №2 – Я не страждав, ЗОВСІМ. Але тут… тут важко., хоча кімната – копія тої же, але навпроти вулиці – де моя богема, он вона, все видно, сиротіло існує без мене!  

Кв. №8-«Ізенґард».  

Не встиг Я переночувати, як узнав, що господар – трохи йобнутий та істерик. Так з цим і жив-іспитував його терпіння всі 5 місяців.  

Приколи квартири Ізенґард:  

– в основному вона була дуже холодна, мінімальна Т. була +8, а з рота пар – чудом не отморозив мізки і «чудо»; але коли її прогрівав господар, який іноді ночував в сусідній секції будинку – все швидко прогрівалося, до жари.  

– на початку моя хата була дуже занедбано брудна та неохайна, вся в павуках, чорних цвілях і сира. В перший день – Я протер саме необхідне – спальне місце і спав так собі – все огидне ж.  

Відтирав Я її тижнів 2. Підклеїв шпалери. Ідеально, квадратний см за кв. см. – намилював і витирав досуха, до стерильності всю територію хатки. І Зміг. В результаті – ота гидотна, в яку було соромно заходити навіть господарю в його гаражно-будівельній грязі. Напевно, коли він побачив преображеніє – його попустило. Хоча здоровався він – як поганий мєнт – з підозрою й недовірою.  

Я дуже полюбив своє житло Ізенґард.  

В ті, в принципі, щасливі 5 місяців, не скажу, що Я світився від щастя – але Жив повним життям, було і мав:  

– Об’їздив Сумську Обл. Виявляється – це цікаво!  

– Мав свою прекрасно-унікальну кімнату, свою Карл!  

– Відрив цілий Всесвіт цікавого в кіно, музиці – з подальшими стежками пізнання  

– Познайомився з новими людьми та відновив спілкування зі знаними вже.  

– Повернення «Сеструні»  

– Зустрів і прожив перший місяць «Карантину» з усіма його «вавками» і тарканеллами протягом місяця, з глибоким сарказмом і цинізмом.  

– Проведені Два поетичні квартирники в Київі, імені себе.  

– S. P. Q. R.!  

Прийшов час з’їхати «на канікули» в село. Благо – коштів підзаробив, залишилося трохи.  

Речей у мене було чимало вже. Перед від’їздом, спакував все в кульки, дещо навіть недосушене – що потім неприємно позначиться, зробив перепис свого майна. Додому взяв саме святе – ноут та колонки.  

Так Я провів вдома з квітня до червня включно. Потім, знайома запросила до себе на квартирантство. Цей момент можна умовно назвати перезапуском сумського життя.  

Числа 15 червня, обпікши кавою живіт, раннього ранку – Я виїхав в Суми, заселятися в кв. №9-Іспанада.  

Переді мною було багато завдань: приїхати і залишити речі, відвезти техніку по роботі – в далекий кінець міста, повернутися – і вивезти манатки, здійснити переїзд на нову хату. Зазначу, що Істеричка-господар, по факту продав хату-Ізенґард, в якій Я жив ще в квітні-березні. І по приїзду, Я трохи переживав – чи будуть там мої речі-нажитки, чи підійде ключ чи Я ввійду. Все було благополучно. Новий господар був радий, що Власник речей нарешті все забрав. Даже двері за мною закрив.  

От Я дочекався таксі. Було смішно від збігу – на нову квартиру мене віз чоловік, в якого Я жив, на хаті №3. Так що, про мене потурбувалися як про рідного. Дивовижно.  

Не довго Я тішився «гробом»-вітальнею, в якій жив.  

Воно тим і пахло – скорим переїздом. Живучи в кв. №9:  

– коли зачинялися всі двері і вимикалося все світло – в прихожій, де Я жив – було абсолютно темно, аж поганіло. Комната-Гроб.  

– Там Я навчився обожнювати групу ВВ – Воплі Відоплясова.  

– Написав прозові замальовки на тему  

– Був на сміттєзаводі.  

З’їхав з Іспанади. Дивом, нахрапом, мене прийняли в кв №10-Чебурашка, власницею якої була господарка кв. №7. Якось Я там підробляв – і хотів там жити, але було дорогувато. Що ж – мрія дурня збулася.  

Скажімо так – Щастя Я там не нажив, але було як було.  

Через місяць-два, Я благополучно з’їхав.  

Кв. №11-зона. Далеко від цивілізації, ліньки і довго їхати кудись. Поки доберешся до зупинки, а потім до центру – вже нічого не хочеться. В селі Я і так живу. І на тобі – знову село. Приватний будинок-общага. Викликає душевну втому і застій.  

За часи «Зони» – знайшов роботу, на яку дуже хотів потрапити, спробувати. Заробіток мені подобався, відносно моїх скромних потреб, навіть вихідні можна брати по потребі, але здоров’я зношувалося як клейонка на одній кнопці. Кинув. А всі біди були через те, що в мене не було велика. Я вже втягнувся і мені все подобалося. Треба знову буде спробувати і придбати велик  

На другий рік, в липні, спробував переїхати – в колишню, кв. №6. Господарка була за. Через 4 дня, вона передумала – хоча Я мав чим платити. Повернувся. Конфуз.  

Перед Новим роком закортів спробувати знову втекти-переїхати. Знайшов квартирку №12-Сусідка.  

Докупи, ночував Я там днів 3. Дорожче, але мав чим платити. Спалося добре, а ніч після переїзду – була магічна з сильною заметіллю, в яку Я переносив майже всі речі.  

Все було б добре – але царював побутовий ужас, не ад, та все ж було недобре. А господар, від старості – спивався і ставав слабим на ум. Нє, нафіг! 3 січня Я повернувся на «зону», кв. №11.  

Конфуз. Але мінімальний. За себе мені було зовсім не соромно, за невдалий Другий з’їзд-втечу з хати-общаги. Коли прагнеш Кращого, не лише прагнеш – а і робиш, то будь які зусилля – вже перемога над ситуацією  

Цікаве:  

– Відновлення стосунків, хоч і тимчасово  

– Повернення «Сеструні»  

– Зустрів Вторгнення 2022-го і провів блокадний місяць в Сумах.  

– Знайшов тривалу роботу.  

– Важливі повсюдні побачення, зустрічі, події, посиденьки  

Далі мають бути нові зміни – переїзд нові імена, місця, враження. Будь-що, але буде.