Колись…

Колись… Я не знайду на тебе часу,  

Не схочу … більше слухати мовчання,  

Виправдань скажу всіляких масу,  

Саме так мій любий, щезне і кохання…  

Колись я не захочу слухати твоїх проблем,  

А потім перестану ревнувати,  

Почуття наші … Стануть нулем,  

А як повернути схочеш, стану руйнувати,  

Колись я перестану святкувати дати,  

Чекать не буду подарунків,  

Після сварок буду спокійно спати,  

І ранком не чекати поцілунків…  

Колись я перестану по сто разів на день дзвонити,  

І не розповім, що там всередині болить,  

Колись не зможу і сльози зронити,  

А потім взагалі забуду, що таке любить,  

Колись я перестану дуркувати…  

Так щиро, по-дитячому с тобою,  

На зустріч тобі, я перестану крокувати,  

І розмовлять почну сама з собою,  

Колись мені набридне випрошувать кохання,  

І збайдужію зовсім … Назавжди…  

Закінчаться усі мої вагання,  

Тоді побачиш ти… Скільки витекло води…