ДУМКИ ВГОЛОС... - 14 -

(Спогадів тихий акорд, замість крапель сердешних в тяжкі дні випробувань! )  

Дійсно, наше невимовно тяжке сьогодення нікого не минає!.. Особливо діє на нервовий стан людини, яка надто емоційно сприймає всі ті страхіття, що сиплються з екранів нашого телебачення. Та й радіохвилі щосекунди на нас вихлюпують, просто з реальних місць боїв та руйнувань, безперервні звуки пострілів та канонади артобстрілів, стони та крики поранених, прокляття нелюдям-вбивцям з “братньої” країни. Це все жахливо, впевнений – після цієї жахливої війни, більшість населення моєї батьківщини, доведеться лікувати психологам, невропатологам! ( А хтось, з більш міцними нервами, зціпивши зуби та затиснувши свої особисті переживання в кулак, намагається просто тверезо аналізувати події, накопичуючи злість, ненависть та повну зневагу до первісної, дикої, відсталої в розумовому розвитку орди!.. А щоб хоча-б трішки виринути з багна сьогоденних подій і підрихтувати свою нервову систему відшукує в загашниках пам’яті щось приємне з минулого (а там, в минулому, є багато чого, що може підняти настрій)…  

Так і я, щоб відволіктися та трохи розвіяти тривожний настрій, час од часу, в залежності від вимикання світла, нишпорю по Інтернету, перегортаючи сторінки новин то в Польщі, то в Ізраїлю, то в Америці, то в Казахстані. Мені це дуже цікаво – бо доля порозкидала моїх рідних та близьких друзів по всьому світу! Нещодавно відкрив для себе дуже цікаву сторінку в телевізійному просторі Казахстану – “Говорит и показывает Алма-Ата”! Дуже значима частина мого життя та становлення мене, як пілота, пов’язана з Казахстаном, з Алма-Атою. Тому, коли я запропонував їм кілька своїх спогадів зі свого життя і льотної праці в Казахстані, редакція погодилася і надрукувала мої мемуарні спогади. А кілька днів тому мою пам'ять розтривожив своїми чудовими фотознімками фотохудожник, адміністратор цієї сторінки – Роман Панов. Але його портрети сьогоднішньої Алма-Ати кардинально відрізняються від того, що закарбовано на серверах мого комп’ютера-пам’яті… В ті, вже такі далекі роки, я, буквально, закохався в це чудове місто!..  

Ще з тих, таких давніх підпарубкових років я, отримавши від СВОЄЇ долі кілька добре чутливих, повчальних стусанів під зад, зрозумів і запам’ятав на все життя – не стОїть йти проти СВОЄЇ долі, що призначено ТОБІ і записано в “книжці доль”, ТОБІ не уникнути!.. Так я, до літа 1966-го року, маючи в голові навіяні літературою фантазії, не міг собі навіть припустити свого перебування в столиці Казахстану, Алма-Аті!.. Та все-ж, на щастя, це здійснилося!..  

От вже, якось несподівано швидко, промайнуло п’ятдесят шість років з того моменту, коли я, молодим ще парубком опинився на залізничному вокзалі Алма-Ати. Моя доля, дуже вірно, точно розрахувавши, доставила мене на вечір п’ятниці в потрібне місце. А Республіканське Управління Міністерства Цивільної авіації працює з ранку понеділка, то ж мені подаровано дві доби (субота та неділя), щоб спокійно ознайомитися з містом, в якому збирався розпочати свій трудовий шлях льотчика, освоїти всі ази льотної професії і в майбутньому літати на лайнерах міжнародних авіаліній!..  

Тверезо оцінивши ситуацію, вирішив не заселятися в готель, а без речей, за дві доби та три ночі вивчити, по мірі можливості, місто. Для цього вирішив обрати самий економічно вигідний транспорт – автобуси, тролейбуси, трамваї та свої дві нижні кінцівки. ) Яка ж то була чудова ЕКСКУРСІЯ!!! Угледів щось цікаве, на зупинці вийшов і, не поспішаючи, на своїх двох, повештався навкруги, запам’ятовуючи побачене, і їдеш далі. Зголоднів – затримуєшся біля шашликів, та й ще з холодним пивком (що цікаво – шашлики були в багатьох місцях міста, та й ціна була, в той час, доволі демократична – 24 коп. за шпажку, ще й пару шматків хліба і цибульки маринованої в оцті задарма, в придачу)!..  

Найбільш мене вразила чудова, якась передова, дуже сучасна на той час архітектура міста і все це на фоні мальовничого гірського пейзажу! Вдень, звичайно, доймала спека, але рятували велика кількість парків, садів з густими, доглянутими насадженнями та фонтани! Це так нагадувало квітучу, зелену Україну! А ввечері, ніччю насолоджувався десь у парку, на скамійці прохолодним, чистим повітрям, милувався рясними зорями над головою, спокійно засинав! А схід сонця зустрічав вже пішою прогулянкою по вранішнім вулицям красуні-столиці!  

І от настав понеділок – не дарма його називають тяжким днем… То було нове попередження мені МОЄЇ СУВОРОЇ долі – не все буде складатися в ТВОЄМУ житті по ТВОЄМУ бажанню!.. У відділі кадрів знайшлося тільки одне вільне місце – на північному краю Кизилкумської пустелі, в м. Кизил-Орда, захотів, бач, стати столичним пілотом, а не хочеш політати в пустелі?!.. От так і довелося віддати більше десяти років тій пустелі – зате став класним пілотом, та знайшов в тій пустелі свою кохану і створив свою власну сім’ю!... Але зв’язки зі столицею не переривалися – кілька разів переганяв літаки на авіа ремонт, проходив навчання в УТЗ (уч. тренув. загін)!  

З теплом згадую ті напружені, але такі веселі дні навчань! Закінчивши заняття з восьмої до чотирнадцятої години, ми, молоді та нежонаті, відправлялися в парк “28-и панфіловців” куштувати шашлики з холодним пивом, а ввечері ресторан з живим оркестром (обов’язково замовляли для себе українські пісні і дружньо їм підспівували)! Та не тільки ресторанами запам’яталася Алма-Ата… Відвідували й чудову оперу, виступи модних зірок естради, Медео! А яку насолоду я отримував від неодноразових відвідин тільки-но збудованого органного залу і прослуховування знаменитого українського органіста! Зберігаю в пам’яті той захват і гордість, що маю стосунок до племені авіаторів – виконавши перегонку літака в ремонт з Кизил-Орди в Алма-Ату, довелося, під час зарулювання на авіа завод, прорулити під таким довгим та високим носом красеня-літака ТУ-144, який стояв біля аеровокзалу! Але то виглядало дуже кумедно, як коник польовий під дзьобом великого хижого птаха! Зате, коли здали свій літак в ремонт – товариш в цивільному, який керував охороною цього, на той час, самого передового витвору авіа будівної галузі, провів нам екскурсію по всьому літаку! Це запам’яталося на все життя, мало хто може похвалитися такою досконалою екскурсією! І ще, що пов’язує з Алма-Атою, це братня дружба з людиною, яка, по суті, зіграла головну роль в розвитку авіації в Казахстані – з Дмитром Аббасовичем Душимовим!!!  

Copyright: ЧУПОВСЬКИЙ ЮРІЙ 2023-й рік