Вона

Тримаючи його фото в руках,  

вона досі не усвідомлювала того, що відбувається.  

С тремтячими руками і з сльозами на очах,  

вона дивиться на фото і досі сподівається.  

Кожен раз беручи телефон до рук,  

вона досі чекає від нього повідомлення.  

І скільки ще, принесе їй мук,  

це її не усвідомлення.  

Його фото залите сльозами болю,  

здається, що в світі нема за це гіршого.  

Вона завжди дає своїм емоціям волю,  

бо не в силах триматися без свого найріднішого.  

Кожен день вмовляючи Бога забрати її до нього,  

вона стоїть на колінах, мавши надію, що скоро зможе його побачити.  

Їй вже нічого не треба, крім одного…  

в надії, що за слабкість цю, її зможуть пробачити.