ДУМКИ ВГОЛОС... - 6 -

Думки вголос... -6-  

(В цьому мінливому світі нема нічого постійного – крім плину часу! )  

Якось ми вже звикли, що в оточуючому нас бурхливому житті весь час відбуваються якісь зміни. Іноді то звичайні, дріб’язкові побутові зрушення, на які навіть нема бажання реагувати. На деякі, трохи серйозніші, змушений відреагувати, витрачаючи свій доволі обмежений час перебування на цьому світі. Та іноді, не очікувано, в житті виникають зміни, які на місяці, а то й на роки міняють все в перебігу подій твого життя, і в короткочасних, і в довгострокових планах на майбутнє. Ото таким шоковим ударом для всіх нас виявилася очікувана, та все ж така несподівана загарбницька війна розв’язана рашистами проти України. Після перших шокових днів, почали якось більш тверезо оцінювати те, що мали і перспективи на майбутнє і почали розуміти – війна, то надовго, путлерівські кігті дуже важко видрати з тіла України!  

Ранок тепер вимушений починати з обзору та аналізу останніх сповіщень з фронтів, які не завжди радують душу і тому час од часу занурюєшся в Інтернет, в якому можна понишпорити та знайти для себе щось цікаве. Мозок, розум потребує поживи, до того ж оточуючий світ на планеті Земля живе, переймається своїми гарячими новинами, а не тільки війною в Україні. Так і я, нишпорячи своїми минулими сторінками в Фейсбуці, з подивом почав згадувати ті події, що колись так турбували суспільство, бентежили мою душу – яких хвилювань, тривог, стурбованості, в той час, викликали чутки, а згодом і фактично підтверджена епідемія коронавіруса. Як же то чудово, що вчені винайшли такі файні електронні архіви замість архаїчних та ненадійних паперових! І головне, не обмежених в розмірах! Читаючи ті, давні вже, свої дописи, думки, викладені на сторінках Інтернету, одразу згадуєш і ті почуття, що виникали в твоїй душі в ті хвилини! Зараз добре розумієш, як людина щосекунди піддається масованому впливу всіх тих турбот, життєвих негараздів, які оточують нас. І від цього ніхто не сховається ні за-якими мурами, ні в найміцнішому бункері! Хочемо ми, чи ні, все одно нам доведеться реагувати на події навколо нас – тільки те реагування, в кожного, буде геть по різному!  

Так і зараз, Фейсбук раптом висмикнув спомин з моєї пам’яті, відправивши мене в 2017-й, нагадавши мені оприлюднені мною того року оповідання письменника – Езри Бускіса. Для того щоб зрозуміти, чому тоді мене зацікавив цей, на мою думку, дуже талановитий автор, потрібно згадати та оцінити себе саме на той час. Того року я тільки-но розпочав пізнавати ази Інтернету, вперше освоювати, вчитися працювати на клавіатурі старого, вживаного Ноутбуку і це у віці семи десяти трьох років. Зараз пригадую, з яким захопленням я сприйняв те, що зміг надрукувати та виставити на своїй сторінці перше своє невеличке оповідання і безмежно був радий читати схвальні рецензії перших своїх читачів! То були дійсно чудові, захоплюючі почуття для мене, як для починаючого літератора! Одразу ж почав вишукувати інших авторів, які теж виставляли свої твори, почав пропонувати їм стати друзями, щоб вільно одвідувати їх сторінки та обмінюватися своїми думками, рецензіями.  

Так невдовзі в мене в друзях з’явилося більше сотні читачів-оцінювачів, критиків, які добре допомагали мені освоювати літературну працю, то були і відомі письменники з багатьох країн світу і мої колеги-авіатори, які теж часто допомагали освоїти досконало українську мову. Одним з них став Езра Бускіс, з яким досить часто ми спілкувалися за допомоги СМС-послань. Він іноді викладав на моїй сторінці свої проби пера. Як не дивно, мене чимось зачарувала його манера викладання своїх думок для читача. Напевно тому, що то була просто розповідь хлопця чимось схожого на мене і який також не мав професійної вищої філологічної освіти, але мав хист до літературної праці. Так, Езра – виходець з містечкової провінційної Жмеринки, навчався в Одесі в будівельному інституті, постійно брав участь в аматорському театрі де ставили його п’єси і навіть коли він виїхав на ПМЖ до Канади з ним назавжди зосталася нелітературна народна мова.  

На Заході його талан помітили і видали написані ним книжки не зважаючи на його манеру розповідання не завжди рафінованою, вишуканою літературною мовою. Він завжди із співчуттям радив мені: “Не опускай рук, завжди пробивайся до своєї мети, під лежачий камінь вода не тече! ” Та в рідній Полтаві це старе, як світ, правило не діє – ні одне видавництво не виявило бажання видати, опрацьованих мною літературно, розповідей ще живих на той час, жертв сталінського режиму тридцятих років, депортованих до Сибіру кримських татар, греків, німців, росіян. Навіть відмовили видати за обласний кошт мою повість, яка стала лауреатом ХХІ-го Загальнонаціонального конкурсу Національної спілки журналістів України – “Українська мова – мова єднання! ” Та для мене самим дивним була мотивація відмови в виданні моїх літературних праць: “Піднята вами тема зараз не на часі і відсутні кошти в обласному бюджеті”! Отакої! Довелося всі свої літературні твори видавати за власний рахунок, але ж то тираж 50 – 100 екземплярів, ледь вистачило роздати рідним та друзям. Та все ж, мушу висловити щиру подяку за безкорисливу допомогу в опануванні мною навиків, набуванню досвіду в літературній праці та редагуванні моїх перших оповідань наукових педагогів ПНПУ імені В. Г. Короленка – Галині Миколаївні Білик та Тетяні Володимирівні Луньовій. Особлива подяка ректору Університету Миколі Івановичу Степаненко, з рекомендації якого була вперше надрукована моя повість “Пробач мамо…”!  

Все ж, хочу закінчити свою думку-спомин про письменника Езру Бускіса. На превеликий жаль цей неординарний письменник пішов від нас в 2021-му, хай земля йому пухом, а я, поки живий – буду згадувати його з добром і шаною! Тож кілька слів відносно мови, якою писалися його твори. Взагалі, що то – літературна мова? Це оброблена майстрами нелітературна народна мова і вони не можуть протистояти одна одній. Між ними постійно існує зв'язок. Існують також діалекти і жаргони, просторіччя з відтінками фамільярності, грубуватості, вульгарності, а також нецензурності (обсценна лексика) і вони також часто взаємодіють з літературною мовою і дієво доповнюють одна одну. Отакою яркою, різнобарвною мовою досконало володів Езра, що дуже подобалося й мені, але не зміг, поки що, досягти його рівня!  

ЧУПОВСЬКИЙ ЮРІЙ 2022-й рік