Яка чарівна наша Україна!

Яка чарівна наша Україна!  

Її ліси – це казка вікова  

У них дубів великая родина  

Й берізок ніжних кількість зіркова.  

А що ж казати про степи безмежні?  

То є краса: цнотлива й неземна  

І люди так давно від них залежні,  

Що не згадає, мабуть, й сива давнина.  

О наші ріки – ви могутні й кволі  

Несете силу й мудрість крізь віки.  

У водах чистих видно навіть зорі,  

Що вашої сягають глибини.  

І час згадати щонайбільшу гордість,  

Бо кормить і плекає нас усіх.  

Земля – немовби, українська совість  

Що на собі, не носить жодний гріх.  

Наша історія була дуже важкою,  

За незалежність – боримся повік.  

Хоча вже і не хочеться до бою,  

Благаєм ми, щоб мир від нас не втік.  

Я вдячний тобі, ненько батьківщино!  

Бо ти в мене як матір – лиш одна.  

Співаєш ти нам пісні солов'їно  

І пригортаєш до батьківського крила.  

Автор:  

Рыбалко Виктория