Лірика Айва, дівчина 20 років, колись займалась гімнастикою, акуратні риси обличчя, тонкі вуста, зелені очі немов листва трохи пожовкла в осені, волосся кольору наче ніжні листки сирені. Здається, неначе звичайна дівчина, живе своїм життям, але робота в неї не із простих. Працює вона із своїх 16 редамаєром.
Запитаєте, що за дивна назва? Та й пафосом від неї віє. Але професія дійсно важлива, настільки щоб наш всесвіт розвалився без неї?
Працювала вона із 16 років, було складно так як працювала вона майже сама, допомогали їй Роб – розумний робот помічник, із своїми власними почуттями і рисами. Лірика, спеціаліст у механіці і створенню програм. За ці 4 роки вона багато чого встигла навчитися, і зробити. Допомогав їй також осовоїтись Руціо, древня раса махніонів, кажуть вони з перших котрі зародились у цьому Всесвіті, і вони довгожителі. Руціо вже багато віків допомогає майбутнім редмайерам Землі. Йому стало трохи легше коли земляни почали освоївувати нові технології.
І певно, можливо у вас виникло питання. А чому ж у неї не було напарників ці всі чотири роки? Є люди котрі навіть старші за неї повинні були додатись до команди. Але не вийшло, так як всі було зайняті іншими справами як не дивно, а де котрі були зовсім малі і не досвідчені.
І ось тут почулись голоси, і стукіт взуття. А ось тепер буде все вестись від обличчя Лірики.
Я почувши стукіт взуття і голоси одягла свій шолом, зараз я була вдягнена у звичайний одяг, джинси і кофта. Перше правило Редмайерів вони не можуть знати особистості і обличчя напарників. Перше і відразу безглузде.
–Роб повідом Руціо, і підготуйся новенькі йдуть! -відала я наказ свому помічнику, і швидко встала, перевірила чи працює пристрій для розуміння мов-Чудово.
На цьому моменті зайшли 4 молоді людини, двоє у шоломах двоє інших у масках, один навіть у карнавальній.... "О Господи, це буде весело. "-подумки подумала про себе я. За ними зайшли ще чотири людини, і вони теж були всі у формі і шоломах, але вони наче виділялись серед цих молодих, ніби вже із досвідом. Це минулі редмайери... Супроводжують своїх дітей і впускають нове покоління. Найвищий серед молоді у білому шоломі хотів щось сказати, але сказав на англійській, звичайно всі знали англійську, але я зупинила його і попросила зачекати. Я роздала їм пристрої мови, увімкнула і нарешті промовила:
–Вітаю вас на Кораблі, Аєрокосм, я її на цей час капітан, Венера, і ваш капітан також. Напевно ви ще не досі в курсі чому ви тут?
–Добрий... День? Вау.... Що за мова? І що за прилади чудні? -задав енергійно, у маскарадній масці хлопець, а волосся його так дивно стирчало, і воно було біле із червоними, і синіми пасмами.... -а мене до речі
–Кхм. Ми познайомимось на церемонії зачекайте-перебила нарешті я хлопця, -"от чорт він такий балакучий"-подумала я про себе-ну я думаю я відповіла вже на твоє запитання? -глянула я на хлопця у білому шоломі.
–О так, думаю пізніш я задам більше навіть запитань-відповів вже біле волосий хлопець, він у шоломі.
У цей момент забіг Руціо, його вигляд спочатку може налякати, але так виглядають звичайні махніонець, його коліна вигнуті не звичайно назад, а ноги більш нагадають динозаврячі, і з кігтями, але тулуб більш схожий на людській на ньому штани як не дивно, рубашка і піджак, у нього 4 ока, одні блакитні інші карії, на одних із них красувались окуляри, а волосся коротке і чорного кольору наче вугілля. І він схвильованно почав мовити:
–Ох вітаю вас! Я ваш помічник, радник Руціоне Наранебе, можна просто Руціо. Звичайно, ви можете до мене звертатись! Ох я такий радий вас нарешті бачити.... -на Руціо нахлинули почуття, і він майже на почав плакати
–Пане Руціо, не розчулюйтесь так, давайте пояснемо як буде проходити церемонія...
–Руціо! Як давно ми не бачились... Скільки років, скільки зим? -і тут перебив мене чоловік, котрий із батьків, він був високим і худощавим, і підбіг до Руціо.
–Пане Філін, а мені здається зовсім недавно бачились... -промовив Руціо у відповідь
–Друже, 4 роки пройшло! Хоч не десять але давненько-навіть по його тону голоса було чутно що він посміхається
–Вибачте! Але давайте ви пізніш позгадуєте старі часи? -прокашлявшись промовила я, не люблю коли мене перебивають...
І це старий капітан Аєрокосмо і Редмайерів. Поруч із ним стояв його син, високий хлопчина із чорним шоломом на голові. Він увесь цей час мовчав, ні слова не проринив, набагато спокінійший ніж його батько.
–Ви махніонець?! -промовила дівчина, котра у масці, вона шатенка із довгим волоссям зібраним у хвіст, її голос наче мед для вух, навіть коли прокричав. -Я про вас стільки читала! Ви така неймовірна раса, ві не проти після церемонії зі мною поговорти?
–О звичайно, тоді як раз розповімо, напевно ваші батьки розповідали у кратці, але я розповім -він почав нажимати на кнопки із посмішкою на обличчі.
На підлозі почали сяяти візерунки, і було написано все на незвичайній мові, навіть яку ми не могли зрозуміти через наші пристрої...
Авторские права на произведения принадлежат авторам и охраняются законом. Перепечатка произведений возможна только с согласия его автора, к которому вы можете обратиться на его авторской странице.